Її книги

 

Вона скрізь тягла із собою свої дивні книжки. Коли весь світ уже майже не читав, вона ними оточила себе з усіх боків. У цих книгах вона знаходила свої межі реальності, збирала з піщин чужої мудрості свій химерний замок знань, і створювалося враження, що ці книги і були її найближчими друзями. І чим глибше вона відчувала власну самотність, тим більше поглинено читала, немов вишукувала ту саму думку, що позбавить її від цього почуття. Коли слухаєш її думку про чергові дивні книги, складається враження, що вони живі. Вона їх пожвавлювала – так пожвавляючи і себе.

Вікторія Назаревич ©️ 2021 Проект Бірюзова Аніма