Поради психолога
Що за феномен, який хоч раз у житті і проживав кожен — все крутиться навколо думок про одну людину, подію, процес або про одну ідею. Формат думок може бути зовсім різний: любить чи ні, що зараз робить, що подумає, чому сидить у мережі, чому не сидить у мережі, чому пише чи не пише, що буде далі, що робити, як бути та інше.
Що ж це таке і навіщо це треба?
Так от, теж це відчувала і не раз довго думала: якщо в нашій природі все дуже раціонально, то і це має сенс, і не менш важливий, ніж решта.
Отже, яких висновків я дійшла:
Ідея 1. Не хочу далі! Нав’язливі думки (обсесії) — це образи чи спонукання, які безконтрольно, проти волі людини вторгаються у свідомість. Навіщо вони туди лізуть без попиту та контролю? Думаю, це сигнал, куди несвідоме просить звернути увагу, змушуючи нас нескінченно думати про одне й те саме, щоб знайти вихід для подальшого розвитку. Іншими словами, коли ми не ухвалили рішення про майбутнє, як про неминуче продовження себе, ми й застряємо.
Ідея 2. В’язниця свідомості! Постійні нав’язливі думки про когось чи щось доставляють нестерпний дискомфорт, наче крадуть свободу. Звичайно, у людини виникає бажання піддатися цим ідеям та спробувати виправити ситуацію. Як на Вашу думку, можливо, це і є один із способів, щоб людина еволюціонувала, прибравши старі форми реагування та стереотипи?
Ідея 3 . Контроль – наше все! Часто такі стани – це форма контролю своєї реальності. Такий трохи дивний і не завжди приємний спосіб критичного осмислення реальності, доки не буде знайдено найоптимальніший внутрішній аргумент чи рішення.
Ідея 4. А відчуй це! Захоплення свідомості нашими нав’язливими станами — чудова можливість повернути нас у почуття. Адже проживаючи їх, ми злимось, плачемо, чинимо дивні дії, тобто живемо. Це чудовий варіант змусити нас продукувати енергію життя.
Ідея 5. Горе від розуму. Кажуть, невротичні реакції – плата за інтелект. Той, хто мислить, той і існує у своїх невизначеності, у постійному пошуку рішення, у вічно мінливій реальності життя, подій, відносин, умов, потреб. І такі стійкі думки призводять до пошуку оптимального, правильного рішення, а нав’язлива думка — часто плата за неможливість ризикнути та зробити помилку.
Ідея 6. Вічне «чому» чи «мозкова жуйка». Кожна ідея нам цінна і має властивості квантовості. Будучи проговореною, вона набуває вібраційної реальності, а далі у фізичній структурі матеріалізації ми аналізом і синтезом формуємо результат цієї думки. Це може бути реалізована мрія, ціль чи реалізована психосоматика — кожен вибирає сам. І ось нав’язлива думка — часто нагнітання сил для нової реальності, такий собі конфлікт Суперего та Лібідо, що шукає дозволу.
І що ж робити? Як це пережити?
Почну з хорошого: все рано чи пізно закінчується чи перетворюється, ось тут уже важливо вибрати ракурс — на вашу користь чи буде розширення структур.
Але з досвіду роботи хочу все ж таки позначити чудовий метод, який допомагає дуже багатьом.
“Метод капусти”. Щоразу відповідайте собі на запитання: «Цей стан мені дуже потрібний. Навіщо воно мені?». І уважно слухайте внутрішню відповідь. І так доти, доки Вам не стане зрозуміло. Якщо відповіді немає, рекомендую її придумати.
Якщо не виходить – приходьте, допоможу.
Але, як не дивно, кожна думка, що формується в голові, безумовно, цінна для виживання. Ось тільки не відразу це можна зрозуміти!
Ну, а вибір, що з нею робити далі, вже за нами!
Вікторія Назаревич @ 2021
Лікування мистецтвом. Основи, історія та види арттерапії. Застосування та можливість арттерапії.