П’ятиетапна інтегративна модель ігротерапії для подолання наслідків війни у дітей

П’ятиетапна інтегративна модель ігротерапії для подолання наслідків війни у дітей: практичний огляд для психологів.

Війна в Україні стала одним із наймасштабніших викликів для психічного здоров’я населення, особливо дітей. Пережиті травматичні події, втрата домівки, вимушене переселення та розлука з друзями і близькими людьми створюють умови для розвитку у дітей тривожних розладів, депресій, емоційної нестабільності та соціальної ізоляції.
Серед особливих викликів, із якими стикаються діти внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Одним із найбільш ефективних інструментів допомоги дітям, які зазнали таких труднощів, є ігротерапія. Вона створює безпечний простір для вираження емоцій, опрацювання травматичних переживань і формування адаптивних навичок поведінки.
Запропонована інтегративна п’ятиетапна модель ігротерапії орієнтована на дітей, які пережили війну, зазнали соціального відчуження чи остракізації. Її унікальність полягає у поєднанні класичних елементів ігротерапії, арттерапії та психодинамічних підходів із використанням м’якої іграшки як «перехідного об’єкта» для підтримки дитини.
Мета моделі — допомогти дитині створити новий досвід підтримки, відновити емоційний баланс, знизити рівень тривожності та сформувати нові соціальні й поведінкові стратегії, необхідні для адаптації до нового середовища.
У цій моделі особлива увага приділяється поступовості та послідовності терапевтичної роботи. Кожен етап моделі — від знайомства з терапевтичним середовищем до перенесення досвіду у повсякденне життя — має чіткі завдання та цілі. Такий підхід забезпечує дитині відчуття безпеки та довіри, що є ключовими факторами успіху терапевтичного процесу.
Ця модель рекомендована для практичного застосування психологами, соціальними працівниками та фахівцями, які працюють із дітьми, що постраждали від наслідків війни.

Основні завдання моделі
Забезпечити емоційно безпечний простір, у якому дитина може відкрито висловлювати свої почуття, страхи та переживання.
Створити умови для формування адаптивних копінг-стратегій, спрямованих на подолання труднощів і викликів.
Надати дитині можливість отримати досвід підтримки та прийняття через символічну взаємодію з іграшкою.
Сприяти закріпленню нових моделей поведінки, які допоможуть дитині адаптуватися до нового середовища та покращити якість життя.

Етапи інтегративної ігротерапії
1. Включення в інтервенцію з іграшкою
На першому етапі основне завдання — створити довірливу атмосферу, яка спонукатиме дитину до співпраці та самовираження.
Методичні рекомендації:
Підготовка простору: Кімната терапії має бути оформлена таким чином, щоб сприяти відчуттю затишку й безпеки. Рекомендується використовувати тепле освітлення та розмістити різноманітні м’які іграшки.
Ознайомлення з метою роботи: Психолог пояснює дитині, що іграшка — це символічний інструмент, який допоможе їй впоратися з труднощами. Наприклад: «Ця іграшка тут для того, щоб допомогти тобі. Ми разом знайдемо, як саме вона це зробить».
Запитання для залучення дитини: Використовуйте відкриті запитання, що стимулюють інтерес і довіру: «Що ти бачиш у цій кімнаті, що тобі подобається?», «Як ти думаєш, яка іграшка може стати твоїм другом?».
Мета: Встановити контакт із дитиною, заохотити її до дослідницького настрою та сформувати відчуття емоційної безпеки.

2. Вибір терапевтичної іграшки
На цьому етапі дитина обирає іграшку, яка стане її «партнером» у терапевтичному процесі.
Методичні рекомендації:
Різноманітність вибору: Запропонуйте дитині широкий асортимент м’яких іграшок (30–100 одиниць), різних розмірів (15–60 см) і реалістичних образів (тварини, казкові герої, птахи).
Аналіз вибору: Просіть дитину пояснити свій вибір: «Чим тобі подобається ця іграшка?», «Чому ти обрав саме цю?». Це допомагає виявити емоційні потреби та внутрішні переживання дитини.
Гнучкість процесу: Дитина може змінювати вибір або вибрати кілька іграшок для порівняння, що сприяє формуванню почуття контролю над ситуацією.
Мета: Встановлення емоційного зв’язку між дитиною та іграшкою, яка виступатиме як символ підтримки та прийняття.

3. «Запуск іграшки»

На цьому етапі іграшка інтегрується у терапевтичний процес як активний учасник, що допомагає дитині подолати страхи та труднощі.
Методичні рекомендації:
Символічна взаємодія: Запропонуйте дитині обговорити, як іграшка може допомогти: «Як ти думаєш, що може зробити ця іграшка, щоб тобі стало легше?».
Фіксація ідей дитини: Записуйте або запам’ятовуйте, що дитина говорить про роль іграшки (наприклад, «Вона буде сидіти поруч зі мною, коли я лягаю спати»).
Адаптація до проблеми: Співпрацюйте з дитиною, щоб адаптувати роль іграшки до її конкретної ситуації чи страхів.
Мета: Використати іграшку як інструмент для розробки копінг-стратегій і створення відчуття підтримки.

4. Закріплення копінг-стратегії
На цьому етапі дитина через творчість закріплює свої нові адаптивні стратегії, використовуючи арттерапію.
Методичні рекомендації:
Створення інструкції: Попросіть дитину намалювати, написати або створити з пластиліну інструкцію для іграшки: «Як іграшка допоможе тобі впоратися з труднощами?».
Розширення ролі іграшки: Ставте запитання, які допоможуть деталізувати її функції: «Що робитиме іграшка, коли ти будеш сумувати?».
Реальне життя: Обговоріть із дитиною, як ці стратегії можна застосувати в реальних ситуаціях, за межами терапевтичного кабінету.
Мета: Сформувати стійкі поведінкові моделі, які дитина зможе використовувати у своїй щоденній діяльності.

5. «Переселення іграшки»
На фінальному етапі іграшка стає частиною повсякденного життя дитини як символ підтримки.
Методичні рекомендації:
Перенесення досвіду: Обговоріть із дитиною, як вона буде взаємодіяти з іграшкою вдома: «Що ти робитимеш із цією іграшкою завтра?».
Залучення батьків: Поясніть батькам, що іграшка тепер має значення для дитини, і рекомендуйте підтримувати її значущість, не втручаючись.
Регулярні зустрічі: За необхідності запросіть дитину на додаткові сесії для обговорення успіхів та викликів.
Мета: Підтримка дитини у самостійному використанні нових навичок і стратегій у реальному житті.

Методичні принципи моделі
Індивідуальний підхід: Кожна дитина має унікальні потреби вибору іграшки, тому модель слід адаптувати до конкретної ситуації та соціальний та культуральний досвід дитини.
Етичність: Забезпечення конфіденційності та емоційного комфорту дитини протягом усього процесу, прийняття виборів дитини та їх інтеграція в поле проблеми.
Сімейна підтримка: Активна співпраця з батьками сприяє посиленню терапевтичного ефекту, включення іграшки в сімейну рутину дитини, прийняття іграшки як союзника по мінімалізації проблеми.
Чітка структура: Для досягнення сталих результатів рекомендовано проводити не менше 5–10 сеансів. Модель ефективна для дітей від 4 до 14 років.

Інтегративна модель ігротерапії з м’якою іграшкою є ефективним і доказовим підходом у роботі з дітьми, які зазнали соціальної ізоляції чи остракізації через наслідки війни. Вона сприяє не лише подоланню психологічних травм, але й розвитку емоційної стійкості, впевненості та адаптації в нових соціальних умовах.
Запропонована модель має бути інтегрована у практику шкільних психологів, фахівців центрів допомоги ВПО та спеціалістів із дитячої психотерапії.

Варто визначити і обмеження даної моделі роботи психолога на які варто зважати, а саме:
залежність від професійної компетентності психолога: Недостатньо підготовлені фахівці можуть не досягти бажаного терапевтичного ефекту.
можливі ресурси: Модель передбачає наявність достатньої кількості іграшок та артматеріалів, що може бути викликом для деяких установ.
довгострокова ефективність: Необхідні подальші дослідження для оцінки ефективності, наскільки закріплені навички зберігаються у дитини через тривалий час.

Інтегративна п’ятиетапна модель ігротерапії є інноваційним і адаптивним підходом для роботи з дітьми, які постраждали від війни. Її сильні сторони — це структурованість, наукова обґрунтованість, орієнтація на емоційні потреби дитини та врахування українського контексту.

@Вікторія Назаревич 2024