Він чекає на тебе

Одного разу в місті, де кожен день був випробуванням, жила жінка, яка завжди брала на свої тендітні плечі всіх та все, щоб встигнути та реалізувати завдання, які інколи були важливі лише для інших, але не для неї. Її життя було морем обов’язків і відповідальностей, вона не пам’ятала відпочинку, не могла згадати моменти, в які відкривалась для радості. Не було часу на себе та свою душу, ні на що, крім невпинної боротьби.
Одного дня, коли вона знову відчула, що не може витримати більше, вона зайшла до своєї кімнати і побачила старого плюшевого ведмедика, забутого, але свого. Це був подарунок давно минулих часів, коли життя ще було простішим і більш безтурботним. Цей подарунок не був потрібний для виконання важливих справ, він просто був.
Вона взяла ведмедика, сіла на ліжко і почала говорити з ним, ніби говорила з власною душею, бо ніколи собі цього не дозволяла. Та в цей раз вона не лише висловлювала свої почуття, але і слухала себе. Вона почала думати про свою внутрішню дитину – ту частину себе, яка була невинною, вразливою, що потребувала турботи і любові. Відчула, що саме ця частина вже дуже давно була десь глибоко всередині прихована під тягарем рутинних пустих заборон та зобовʼязань. І вона довго плакала, шкодуючи не себе дорослу, а саме ту маленьку дівчинку, що ніби в безвиході притуляла ведмедика і щиро плакала, ніби разом зі словами виходили всі сльози втоми та зневіри в майбутнє.
Це стало початком нового внутрішнього діалогу з собою. Вона почала розуміти, що дбати про свою внутрішню дитину – це не лише важливо для її власного добробуту, але це ключ до здоров’я і гармонії в цілому. Вона відкрила для себе, що дозволяти собі відчувати радість і просто насолоджуватися моментами – це не розкіш, а необхідність для збереження душевного здоров’я і лише мале плюшеве ведмежа нагадало їй про ці прості істини.
Так вона почала відновлювати зв’язок зі своєю внутрішньою сутністю, навчилася слухати свої потреби і давати собі ту саму турботу, яку вона завжди надавала іншим. Це допомогло їй знайти внутрішній спокій і глибоку гармонію з собою. А мʼякий психотерапевт кожного вечора нагадував їй про це, протягуючи свої плюшеві лапки для щоденних обіймів.
@Вікторія Назаревич 2024. Teddy bear therapy storytelling