Психосоматика, мозок та арттерапія (арт-терапія)

Багато хто вже знає, що психосоматика — явище складне, багатофакторне та неоднозначне. Більшість класичних лікарів часто відправляють своїх пацієнтів до психологів та психотерапевтів, усвідомлюючи факт марності лікування у загальноприйнятих протоколах. Моя практика психолога (25 років) дає мені можливість висловлювати сумнівні думки, які потребують емпіричного доказу, але водночас важливі осмислення практик психологів психосоматичного профілю. І сьогодні хочу позначити свої спостереження щодо болю.

Мозок — чудовий союзник психолога чи його найсильніший ворог. Він влаштований так, що постійно оцінює сигнали, що надходять до нього, вирішуючи, наскільки серйозною є небезпека і чи слід вживати негайних заходів. Так, якщо психолог своїми питаннями чи пропозиціями творчого акту входить на небезпечну територію, вам дадуть знати болем чи його легкою формою – дискомфортом у зміні стану.

Отримавши тривожний сигнал, мозок негайно намагається відповісти на головне запитання: “А наскільки це справді небезпечно?”. І якщо небезпечно, клієнт точно не зможе зрозуміти те, що бачить чи відчуває у своєму малюнку чи творчому продукті, та виставить біль на захист цілісності. Отже, він не має готовності жити з новою реальністю. Тому мій підхід в арттерапії — радість та інтерес, через ці емоції набагато легше проникнути у приховані системи та активувати їх невимушеним способом, без пробивання захисних систем. Інтерес сильніший за біль. Безліч важливих стимулів у нашому мозку не залишає місця для реакцій больовим синдромам. Коли ми в ейфорії цікавого, мозок вибирає насолоду, а не страждання. Думаю, ви це знаєте: коли ми захоплені, нам не боляче.

В оцінці ситуації наш центральний процесор користується всією наявною у нього інформацією: від суб’єктивної, що виходить з нашого минулого досвіду, до об’єктивної, одержуваної від усього комплексу фізичних і хімічних параметрів організму. Наш досвід – універсальна енциклопедія наших автоматизованих реакцій – забезпечує нам формат індивідуального сприйняття світу та, як наслідок, реагування на нього. Таким чином, подія чи навіть спогад про неї може викликати множинну больову реакцію, часто голови.

Отримавши сигнал, мозок відправляє “вказівки” нервовим закінченням про те, як їм поводитися. Тому в арттерапії ми часто зустрічаємо різні форми різного психосоматичного реагування на матеріали. Ось кілька прикладів: від роботи з глиною нудить глина дуже фізичний матеріал, і часто можна припустити, що у людини були болі, пов’язані з порушеннями меж його фізичного тіла; від фарб паморочиться голова – адже вони нестійкі та динамічні, їх складно утримувати під контролем. Такий аспект реагування може дати психологу інформацію, що біль у клієнта лише форма самоконтролю, зручна і зрозуміла йому. І таких спостережень — безліч у практиків арттерапії. Але ми знаємо, якщо є один механізм, отже, є його зворотний бік, коли процес творчості знімає та мінімізує прояви фізичного болю.

©️Вікторія Назаревич 2021