Про успіх, поспіх Або чому важливо досліджувати світ маленькими кроками 

Про успіх, поспіх Або чому важливо досліджувати світ маленькими кроками

Інколи можна почути велику кількість суперечок та дискусій між тим, чи треба повільно насолоджуватися життям, чи брати все одразу, поспішати та не гальмувати, а рухатись до нового. І ось саме про адекватний серединний варіант хочу подумати. Так, щоб роздивитись механізм, важливо, мабуть, подивитись у минуле. Коли мале дитя приходить у новий простір (наприклад, на ігровий майданчик), то спочатку дивиться за іншими, далі робить малі кроки, тримаючи поглядом безпечного дорослого, потім пробує кожну гойдалку, лише через деякий час починає вільно гратися і отримувати насолоду. Наступний раз він точно знає, на якій гойдалці його емоції будуть кращими, швидко прямує саме туди, щоб нагойдатися досхочу. Мабуть, у цій простій формулі власне захований простий процес не лише адаптації до нового, а й загальної системи успіху в житті.
Для того, щоб поспішати, треба знати куди і навіщо. Лише в такому випадку є шанс отримати більше. Коли ми не впевнені, не знаємо або не стикнулись саме з тим, щоб є природнім джерелом наших гарних і сильних емоцій, поспішати немає жодного сенсу, будуть витрачені марно і сили, і час. Тож спробую імплементувати цю ідею в арттерапевтичний аспект самопізнання.

Назвемо перший пункт:
«Дивись-тягнись»: уважно роздивляючись світ, ми маємо шанс потрапити на те, що справді притягує увагу та викликає цікавість. Саме цей аспект уваги і варто використовувати, фіксувати на папері власну інтерпретацію побаченого: це може бути фото, малюнок, поетичний рядок, колаж –  значення немає. Бо саме процес переробки стимулів робить його «власним», ідентифікуючи з ним досі невизначену потребу. Отже, фіксуємо цікаве, робимо символічні крапки та «потенційно своє».

Крок другий: «Дивуйся-вивчай».
Як тільки нам вдалося відмаркувати своє, є сенс пригальмувати та дати час на дослідження, емоційну і когнітивну переробку. Бо саме в цей непоспішний момент ми виробляємо нейроаргументацію та формуємо достатню кількість нейронних зв’язків, щоб продовжувати і не зупинятись, рухатись у напрямку обраного. Отже, в арттерапії назвала цей етап «Перемалюй під себе»:  знайди себе в тому, що дивує, і тут ми можемо перемалювати, переробити, модернізувати, індивідуалізувати все, що хочеться. Саме в цей момент відбувається ідентичність нового, емоційне присвоєння його собі і для себе. Це важливий період і його треба поважати, він потребує час. Поспіх – тут скоріш ігнорування себе і власних потреб.

Крок третій: «Пробуй-проявляй»
Саме на цьому етапі ми зустрічаємо реалізацію принципу переходу кількості в якість. Тут треба не баритись і не боятись проявляти помилки, виправляти їх, удосконалювати, шукати власний неповторний стиль насолоди від процесу і результату. Арттерапія має чудові можливості для реалізації цього етапу: створення серії малюнків або ведення артбуків. Будь-яка системна творчість забезпечує нас стійкими переконаннями про себе, це шлях безпечного контакту з собою. А це і є успіх!

Розуміючи ці особливості, арттерапевт має спрямувати клієнта на розвиток і вдосконалення себе в різних аспектах творчості, забезпечуючи необхідними творчими стимулами та правом на пошуковий підхід до вивчення своїх потреб та можливостей. Тому ми повинні, не поспішаючи, вивчати, а вивчивши себе, не зволікати. Бо успіх – це про того, хто встиг знайти себе!

@Вікторія Назаревич, 2024
Пост із серії «Не про війну»