Арттерапія (арт-терапія)
(Терапевтичний алгоритм для дітей, які мають втрату домашнього улюбленця)
Коли я був маленький, мені бабуся принесла пухнастика (він був маленький та лагідний), і, звісно, ми разом зростали та гралися. Коли я пішов до школи, він кожного дня чекав мене та радів моєму поверненню, і потім майже не відходив від мене – ми разом робили уроки. Так минав час!
Але одного разу щось сталось і він не зустрів мене біля дверей. Я запитав маму, а вона відповіла: «Він пішов від нас на веселку, бавитись там різнокольоровими промінчиками та радіти сонечку, там він не відчуває болю».Я часто дивився в небо і не бачив веселку. Я сумував, плакав за своїм пухнастиком і постійно його згадував.
Одного разу підіймаю голову в небо і бачу хмаринку, дуже схожу на мого пухнастика – вона нагадувала його вушка. Згодом знову побачив хмаринку, яка нагадувала, ніби мій пухнастик біжить, розпластавши вуха. Тепер я часто бачив у різних хмарках свого пухнастика.
І тоді я вирішив, що він відправляє мені ніби фото в хмарках про його нове життя – я трохи заспокоївся і почав радіти. Кожного разу, коли я хочу згадати свого пухнастика, я вдивляюсь в небо, і знаходжу щось схоже: то мʼяч, яким він грався, то бачу його мордочку, а коли починається дощик, то він ніби передає мені «привіт» і каже: «Я теж сумую за тобою, мій друже». Так мені легше переживати те, що він вже не з нами.
Я повернувся до звичного життя і вже не плачу, але люблю дивитись на чудернацькі хмарки. Ось така історія про те, як мій пухнастик передає мені «привіти» через хмаринки!
Творчі завдання:
1. Створити картинку памʼяті про пухнастика.
2. Намалювати як ніби пухнастик гуляє по веселці.
3. Намалювати різні хмаринки, які бачив хлопчик про свого пухнастика.
4. Намалювати і створити листівку добрих спогадів.Запитання для дискусії:
1. А розкажи мені про свого пухнастика: якій він був?
2. А як він у вас зʼявився?
3. Що ви любили робити разом?
4. Щоб ти хотів зробити на згадку про пухнастика?
5. Коли в тебе на серці був сум, що тобі допомагало?
6. І коли тобі знов стає сумно, бо то нормально сумувати, що ми можемо зробити разом?Рекомендації для батьків, у яких діти переживають втрату домашнього улюбленця:
1. Казати правду, що сталося з тваринкою, в безпечній формі, щоб не травмувати дитини, без фізичних подробиць та жахливих фактів, якщо вони були наявні.
2. Сумувати та горювати разом з дитиною, це справжня втрата для дитини, може, і перша, саме через цей досвід дитина стане переживати втрати.
3. Говорити та згадувати тваринку, не ховати речі тваринки, якщо дитина цього не хоче, передивлятися фото та відео – це нормально робота горювання.
4. Не намагатись відразу знайти заміну тваринці, має минути час, щоб дитина стала готова до нових тісних відносин з іншою тваринкою та не перенесла на неї страх смерті.
5. Розповісти близьким та друзям про втрату – це нормально ділитись переживаннями, і якщо дитина повторює історію, то також нормальне переживання втрати.
6. Вимальовувати емоції, коли вони беруть гору, створити артбук спогадів, в ньому писати і згадувати.І варто пам’ятати: це важка втрата для дитини, вона вперше в житті розлучається з частиною свого світу і стикається з кінцем буття, варто обережно та лагідно провести дитину через цей болісний досвід.
@Вікторія Назаревич 2023. Поради дитячого психолога, як пережити втрату
Більше матеріалів на сайті Nazarevich-art.com
#поради_психолога
#втрата
#дитяча_втрата
#артпсихологія
#методики_назаревич
#nazarevich_ar_com
Nazarevich ART
Артпсихологія
Лікування мистецтвом. Основи, історія та види арттерапії. Застосування та можливість арттерапії.