Міфи про арттерапію

Арттерапія (арт-терапія) – один із центральних напрямів психотерапії, відоме тією чи іншою мірою навіть людям далеким від психології. Арттерапія (арт-терапія) популярна й у нашій країні. Але при цьому вона оточена великою кількістю міфів.

МІФ 1. Творчість сама собою вже арттерапія (арт-терапія).

Цілі і завдання тут такі самі, як і в будь-якого іншого психотерапевтичного напряму — робота з конкретним запитом клієнта. «Просто помалювати» – це лише помалювати і нічого спільного з психологією не має. В арттерапії малювання – це спосіб вирішення конкретної проблеми.

Арттерапія (арт-терапія) передбачає обов’язкову присутність арттерапевта, який займається процесом, що відбувається з клієнтом. Тому те ж малювання коміксів чи гра на скрипці в домашніх умовах – заняття, безумовно, похвальне, але до арттерапії не має відношення. Інакше довелося б говорити, що всі художники самі із собою займаються арттерапією, а балерини – танцерухової терапією… Сила мистецтва, безумовно, лікувальна – але саме собою воно арттерапією не є. Сальвадор Дали ось, скільки не малював, психологічно благополучніше не став.

МІФ 2. Арттерапія (арт-терапія) – це коли малюють.

Однак арттерапія (арт-терапія) незмірно ширша, і до неї відносяться різні напрями в творчості. Крім роботи з малюнком це ліплення, музикотерапія, бібліотерапія («бібліо» – книга), казкотерапія, викладання мозаїки, робота з фотографією, створення ляльок (найрізніших – маріонеток, оберегів), танцетерапія та багато іншого.

МІФ 3. В арттерапії обов’язково щось вигадується.

Необов’язково створювати нові твори можна використовувати вже готові. Наприклад, у музикотерапії клієнт може слухати твори класиків – Моцарта, Баха, а в бібліотерапії – читати уривки з творів, де герой переживає схожу ситуацію та почуття – і йому стає легше («не я один такий»).

МІФ 4. Потрібно мати здібності до арттерапії.

Насправді кожна людина має здатність до творчості, вона подібна до вміння дихати і супроводжує нас все життя. Інша справа, що воно в нас задавлене, звідси й виникає безліч проблем. Адже поки людина зберігає здатність до творчості, гнучкість, вона буде легко та швидко вирішувати будь-які труднощі – згадайте Остапа Бендера! Для творчої людини безвихідних ситуацій немає — у крайньому випадку вона, як Штірліц в анекдоті, вийде через вхід.

Тому завдання арттерапевта не у тому, щоб навчити клієнта творчості, а тому, щоб цю творчість розбудити. У нас усіх таяться просто криниці креативності, яку ми майже не задіємо. Коли ми були дітьми, то і малювали, і співали, і танцювали… А тепер кажемо: «Я не вмію», «У мене не вийде», «Немає здібностей»… На жаль, суспільство пригнічує креативність, і в міру дорослішання вона в дитині згортається клубочком і засинає. В окремих особливо важких випадках навіть впадає в летаргічний сон. І, через роки, раптом прокидається в кабінеті арт-тетрапевта і каже: «А? Що? Хто мене кликав? Я тут!” Наразі клієнт дивиться на свою проблемну ситуацію вже іншим поглядом – творчим. Від одного цього проблеми не наважилися – але їх уже легше вирішувати…

МІФ 5. Якщо клієнт танцюрист, йому треба займатися танцетерапією, а якщо музикант – музикотерапією.

Якраз навпаки. Арттерапія (арт-терапія) працює з усіма клієнтами, єдиний виняток – людина не повинна бути професіоналом у цій сфері діяльності. Тому що в іншому випадку він піде за вивченими шаблонами, творитиме «як треба», а не слідувати за собою.

Це не означає, що професіоналу не показана арттерапія (арт-терапія) взагалі: просто з балериною можна ліпити з глини, а зі скульптором зайнятися казкотерапією.

МІФ 6. Арттерапія (арт-терапія) – повна свобода. Клієнт робить все, що хоче і як хоче.

Почасти це правда, клієнт у творчості вільний… у межах, заданих терапевтом. Тобто він може давати конкретні завдання: «Намалюй свій сон», «Виліпи свою образу» тощо. буд. Все-таки це психотерапія, а не гурток «Умілі ручки».

МІФ 7. У арттерапії використовуються будь-які інструменти творчості.

Так, репертуар тут дуже широкий – можна ліпити і з глини, і пластиліну, малювати фарбами, пастеллю, сангіною… Але! Специфіка кожного інструмента має своє глибинне значення для несвідомого. Працюючи з цим інструментом, ми ніби відправляємо несвідомому якесь послання – свого роду імейл. Наприклад, глина легко змінює свою форму, і це імейл «Все можна змінити». А ось за ручкою та фломастером перемалювати не можна, це імейл «Нічого не змінити». Ось тепер уявіть: до вас прийшов клієнт зі словами: “У мене все погано!” І якщо ви дасте йому малювати фломастерами, то цим це підтвердіть: «Так, у тебе все погано, і ти нічого не зміниш». А ось текуча фарба скаже: “Ну, нічого страшного, все ще може змінитися …”

МІФ 8. Будь-який психолог може займатися арттерапією.

Так, якщо він пройшов спеціальну підготовку. Арттерапія (арт-терапія) – це не так просто, як здається – попросив клієнта намалювати картинку, сказав наприкінці: «Молодець, як красиво», – і все. Арт-терапії навчаються спеціально та додатково. Тож якщо ви надумали піти до арттерапевта, то не соромтеся уточнити, де він проходив підготовку та скільки годин у його сертифікаті. Диплом про базову психологічну освіту не має на увазі знання арттерапії, так само як шкільний атестат не гарантує вільне знання іспанської мови.