“Книги в сумці” або фокус усвідомлення мудрості

 

Все сказане нижче – лише суб’єктивна точка зору автора, яка не претендує на істину. Будь-які збіги – просто екзистенційна випадковість

Найбільший теоретик софізму Мухіддін ібн Арабі писав про книги таким чином: «Всесвіт – це величезна книга, де букви написані, в принципі, одним чорнилом і на вічній скрижали божественним стилом…». Саме такі «трансцендентальні літери», або, іншими словами, всі створені предмети, після фактичної кристалізації в божественному всеведенні, були опущені божественним диханням на нижчий рівень, де вони породили очевидний світ. І книга в сучасному розумінні – це символ символ мудрості. Тому, описуючи книгу, розуміємо сховану за нею символіку мудрості, зібрану на певному етапі життя людини.

Книга – символ Всесвіту. Відкрита книга означає книгу життя, вчення і дух мудрості, одкровення та мудрість писань. Книга пов’язана із символізмом дерева, і дерево разом із книгою можуть уособлювати цілий космос. У системі символів Грааля книга може означати і похід, пошук (у разі – втраченого світу). У буддизмі книга символізує досконалість мудрості, мови та висловлювання. Книга є джерелом необхідної інформації, що дає функціональні навички для виживання.

І ось є картинка, яка розкриє символічну історію. То навіщо ж потрібна мудрість? На це можна отримати відповіді на роздуми через символи. І ось один із таких прикладів.

Уявіть собі відкриту сумку, яка наповнена відкритими книгами, і дайте відповіді на питання, що допоможуть розібратися у власних аспектах мудрості:

1. Навіщо зібрали книжки?
2. Хто зібрав книжки?
3. Що це за книжки?
4. Де будуть ці книжки далі?

 

Досліджуємо перше запитання – «Навіщо зібрали книги» ? Він дає нам уявлення про функцію, яку необхідно включити у своїй ментальній сфері обробки реальності, щоб сформувати нові, якісніші нормативи життя. Зібрати книги – часто може символізувати певний моніторинг своїх існуючих ментальних ресурсів про світ і про форми його структурування.

 

Отже, розглянемо варіанти:

1. Вивчити, досліджувати, зрозуміти, взяти нову інформацію, використовуватиме для розвитку – усі перелічені варіанти можуть символізувати потреба у глибшому, новому переосмисленні себе та світу за умов іншого фокусу розуміння реальності буття чи навіть звичайних ситуацій. Можливо, це потреба усвідомити контакт зі світом більш глибокому чи кардинально іншому рівні. Іноді потреба у додатковому джерелі знань виникає як провісник зміни світогляду та нової дидактики усвідомлення своїх смислів.
2. Перечитати, переглянути їх по-новому, знайти головне, щось згадати – може дати посил для оновлення та систематизації наявних форм розуміння світу, поглиблення верств уже існуючої інформації. Часто така функція постає як перехід на новий якісний рівень розпізнавання старих і давно відомих істин. Символічний моніторинг застарілих догм та їх оновлення.
3. Прибрати, викинути, здати в макулатуру, знищити, спалити – може символізувати крайню потребу в новому етапі реальності і вказує на ретроградність старих програм, які вже зжили себе, а досвід прийнятий і опрацьований. Говорить про те, що вже всі висновки зроблено і треба йти далі, на заклик нових знань. Спалити мости, порти, книги – це кардинальний виклик минулому, що може дати енергію для майбутнього. У житті немає поганого і хорошого, все є енергія для її продовження.
4. Відволіктися, почитати у вільний час, відпочити – часто вказує на внутрішній ритм, який, можливо, порушений, а може просто виявляється у вигляді зміни діяльності «всередину себе». Адже перебування з книгою – це перебування із собою та своєю уявою. Зміна ритмів, темпів, стадій активності – неминуча умова збереження балансу, і це вибір може свідчити про таку необхідність.
5. Передати до музею, роздати, віддати, передати у спадок – такий варіант символізує вчительство чи наставництво через передачу свого чи чужого досвіду. Проникати у глибини формування справжніх потреб людства, нести знання світові та транслювати важливе, цінне, потрібне. Готовність віддавати знання – напевно, важлива частина у формуванні іншого, а й нове їх осмислення тим, хто поруч.

Подивимося, що нам допоможе з’ясувати друге питання – «Хто зібрав ці книги»? Наша уява допомагає зрозуміти і персональний компонент тієї ролі, з чим пов’язане розуміння життя, і яка ваша символічна персона виходить тут на перше місце, вказуючи на форму або лінію поведінки змін на даному етапі життя. Отриманий у відповідь питання чудово позначить образи трансформацій у програмних формах поведінки.

Отже, розглянемо приклади, що часто зустрічаються:

1. Я – головний із образів нашого Его, усвідомлена та позначена частина себе. Его – це здатність дуального сприйняття світу, де “я” і “моє” протиставлені “не я” і “не моє”. Его надає своєї сутності певну форму, наводить самосвідомість до конкретного об’єкту свого «я». Причому “я” завжди оцінюється позитивно, а “не я” може бути як привабливим, так і ворожим. Збирання книг як символічне усвідомлення себе як окремої особистості з усіма властивими атрибутами даної реальності веде до самості. Вибір відповіді «я» часто говорить нам про форму самопізнання.
2. Бібліотекар, мудрець, хранитель, старець, маг, шукач істини відбиває наші форми поведінки, закладені в глибинах істинної мудрості душі, її просторах безмежності та незбагненності. Усвідомлення тлінності буття та швидкоплинності реальності надає інші смисли простим істинам, що важливо зберегти для поколінь, що йдуть за нами в безперервному шляху життя. Мудрець веде свій пошук зовсім не заради процесу пошуку. Книги – це спосіб вирішення проблем, що дає зрозуміти логіку явища та запропонувати своє пояснення. Така відповідь допомагає зрозуміти своє життя як пошук мудрості.
3. Всі інші варіанти, гадаю, слід досліджувати через систему архетипів.

Погляньмо на третє запитання – «Що це за книги?», яке нам вказує на необхідність отримання інформації щодо конкретної сфери життя. Він ніби привертає увагу до одного з важливих завдань життя людини, яка виступає домінуючою у пізнанні. Немов закликаючи претендента до уважного аналізу смислів, пошук яких можливий через дзеркала інформації. Розмірковуючи про те, які це книги, ми шукаємо потрібну цінну інформацію, яку вони ховають чи несуть.

1. Художня література – вигадана історія, занурення в чужу фантазію, інтерес до внутрішнього світу іншої людини. Пізнання себе через іншого, порівняння варіантів проживання реальності.
2. Документальна та мемуарна література – спогади та реальні події як форма фіксації своєї реальності. Хронологія життя забезпечує фіксацію досвіду та опору на ті смисли, що прийняті за основу.
3. Наукова та сакральна література – знання побудови світу, усвідомлення логіки та основних схем буття у самому собі. Пізнання себе як цілісної структури. Пізнання свого мікро- та макрокосмосу через логіку самого Всесвіту. Розуміючи задуми Великого Архітектора, зрозуміти себе.
4. Довідкова та навчальна, технічна література – упорядкування інформації свого життя, швидке розуміння того, що відбувається, закріплення пріоритетів та світоглядних концептів, стандартизація переконань.

 

Четверте запитання «Де будуть ці книжки далі?» вказує на подальшу перспективу процесів пізнання, така умовно-символічна самопрогностична функція. Швидше, це риторичне питання – що ж нам дадуть зусилля з здобуття знань? Які відкриття дадуть змогу випити з посуду мудрості, який буде результат?

1. Залишу собі, збережу в себе, поставлю на своїй полиці, працюватиму з ними – вказує на переконання зберегти велику силу життя – пізнання – як спосіб рухатися далі. Зберігаючи мудрість – зберегти життя.
2. Передані іншим, заховані в особливих місцях, віддані на збереження – в даній відповіді є сенс звернути увагу на особливу потребу символічного звільнення від відповідальності або її передачу.

Безумовно, неможливо класифікувати Мудрість, зрозуміти її однозначно, але сподіваюся, це було корисно і дало можливість ще раз подумати про своє символічне життя як частину реальності. Дякую всім, хто допоміг!

Автор: Вікторія Назаревич 2019 ©