Казка про спонтанність та горщик

Давним-давно блукала світом спонтанність, часом оселяючись у душах простаків і художників, але жодна людина з легкою душею було втримати її надовго. То вона тікала – вони не могли її наздогнати, то ховалась біля смутку та прикростей – і її не було видно. Загалом так і йшла вона далі в пошуках того, хто зміг би її приручити і зберегти. Минало багато років, мінялися люди та зими, а вона все не могла знайти собі місця на землі. Зневірилася спонтанність у тому, що може жити серед людей, знайшла старий занедбаний горщик у темному лісі і заснула в ньому довгим сном.

Але одного разу біг хлопчик і підхопив горщик, у якому вже майже безнадійно знайшла свій притулок спонтанність. І тут сталося диво. То він вирішив наварити в горщику каші, і це став казанок, який може наварити стільки каші, що нагодує весь світ.

То він вирішив, що якщо потерти, то з’явиться джин і виконає усі бажання. То раптом у горщик, у якому знайшла свій притулок спонтанність, хлопчик починає дудіти, роблячи з нього чарівну дудочку. Сп’яніла від такого, спонтанність запитала хлопця:

“Ти хто?”.

“Я – фантазер”.

І з того часу спонтанність вже точно знала, з ким їй дуже добре і вільно, з ким вона хоче і може виконувати мрії. І почала вона селитися в душах фантазерів та мрійників, і живуть вони довго та щасливо, спонтанно змінюючи сірі будні на нові можливості.

Адже лише фантазери можуть приручати та зберігати спонтанність – цю невловиму енергію самого життя.

Автор: Вікторія Назаревич ©2019