Лялька – це іграшка, з якою грають «у життя». Вона вчить відтворювати стереотипи жіночої поведінки: догляд за дитиною, її годування, укладання спати та інші дії, які у звичайному житті спрямовані на самого малюка. В іграх з ляльками відпрацьовуються і моральні моделі поведінки: ляльки чемно знайомляться один з одним або б’ються, ляльку може бути шкода, вона може погано поводитися і т.п.
До того ж гра у ляльки – найсильніший засіб психологічної підтримки для дітей. Разом із лялькою малюк проживає свої радості та прикрощі, сварки та образи, програє ситуації та змінює їхній фінал на позитивний. Це дозволяє йому позбутися тривожності і набути душевного рівноваги.
Коли якісь ляльки купувати дитині?
У віці до року дитина ще не вміє грати в ляльки, тому найкращою «лялькою» для неї стають батьки. Участь дорослих у дитячих іграх – обов’язкова, адже грати просто так, без допомоги батьків, малюк не навчиться.
У рік вже можна купити дитині першого простенького пупса. Але до двох років діти ляльок не виділяють серед інших іграшок. Її кидають, тримають то за волосся, то за ногу.
У 3-4 роки дитина вже починає усвідомлювати, що лялька – особлива іграшка. Дівчинка з особливим захопленням сповивала і купає своїх «дітей» (пупсів) або вбирає великих ляльок-красунь.
До 5-ти років дитина починає себе ідентифікувати з лялькою, мріяти про неї, любити деяких ляльок більше, ніж інші. Старший дошкільний вік із його складнішими рольовими іграми потребує вже вдосконалених ляльок. Рольові ігри в дочки-матері грають із особливим захопленням. Підійдуть «складні», які багато вміють пупси: їх годують, поять, міняють їм памперси, садять на горщик і т.п. Постарайтеся тільки, щоб лялька з такими майже дитячими функціями все ж таки не була напхана електронікою, не нагадувала вимогливого вихованця-тамагочі або справжньої дитини, яка реагує на кожен рух своєї маленької «мами». Інакше й до неврозу недалеко.
Чи може хлопчик грати у ляльки?
Не просто може, дуже бажано, щоби він грав у них, не зустрічаючи негативної реакції батьків. На жаль, зацікавившись «дівчачою іграшкою», малюк чоловічої статі дуже швидко зрозуміє, що дорослим це не дуже подобається – і повністю переключиться на пістолети, машинки та конструктори. Тим часом ляльки потрібні і хлопчикам, і дівчаткам буквально з дитинства. Спочатку – неваляшки та матрьошки, потім пупси, про які потрібно дбати, попутно освоюючи навички одягання, виробляючи ритуали годівлі та укладання спати. Хлопчики трохи старші за рік виявляють такий самий інтерес до ляльок, як і до їх «транспортних засобів» – візків. Потім, у 2-3 роки, настає ера сюжетних ігор, і в коробці з іграшками повинні опинитися невеликі лялечки, бажано – сім’я. Добре, якщо вони рухливі та різностатеві. У 4-5 років приходить черга рольових ляльок – солдатиків, пожежників тощо. Бажано, щоб ляльки хлопчиків виглядали як хлопчики, і були зовні близькі йому за віком. Адже лялька – це друг і якийсь виразник потреб дитини, за допомогою якого вона вчиться спілкуватися, розуміти себе та інших.
На відміну від дівчаток, хлопчикам не потрібен великий набір начиння та аксесуарів для ляльок. Мінімальний набір посуду та меблів хлопчику буде куди цікавіше урізноманітнити за допомогою конструкторів чи кубиків.
Чи можна обійтися без покупних ляльок?
Традиційні саморобні іграшки виготовляються з максимально природних матеріалів – дерева, вовни, соломи, натуральних тканин. Вони залишають дитині більше простору для уяви: простий клаптик перетворюється на його фантазії на розкішну сукню, а стилізовано «намічене» точками обличчя або повна відсутність рис допомагають уявити ляльку і у вигляді красуні-принцеси, і у вигляді мужнього лицаря. Деякі педагоги (наприклад, прихильники вальдорфської методики) вважають, що такі прості іграшки максимально відповідають природі дитини та приносять їй найбільшу користь. Але все ж таки повністю позбавляти малюка стандартних покупних ляльок не варто, адже він живе в соціумі, серед інших дітей. На тлі власників Барбі господар саморобок почуватиметься ніяково.
Чи корисні для дітей усілякі монстри?
Вважається, що в іграх із людиноподібними монстрами діти справляються з природними страхами. Також «страшилища», які традиційно виконують функції негативних героїв, допомагають виплеснути малюкові природну агресію та накопичений негатив. Але іноді фантазія виробників зашкалює, і з’являються такі чудовиська, на які й батькам дивитися страшно. Будь-яка лялька (від пупса до солдатика та людиноподібного зомбі) – це образ людини. Маля мимоволі ототожнює себе зі своєю іграшкою, створює власні уявлення про світ людей. Картина реального світу може похитнутися, якщо малюк намагається населити його людьми-павуками або супергероями-кажанами.
Втім, шкідливими для психіки дитини можуть виявитися не тільки інопланетяни, вампіри та інші монстри, а й звичайні, на перший погляд, нешкідливі пупси з непотрібними анатомічними подробицями або ляльки з порушеними пропорціями тіла. Треба ще враховувати і вік гравця: лялька, яка хороша для допитливого школяра (наприклад, «вагітна лялька» з розбірним животом та дитиною всередині) може завдати психологічної травми дитині молодшого віку. А взагалі, про те, хороша чи погана лялька, іноді говорить вираз її очей. У гарної дитячої іграшки очі не можуть бути злими.
Корисна чи шкідлива Барбі?
Одні психологи вважають, що граючи з красунею та модницею, дівчатка вчаться доглядати себе. Інші: пропорції у ляльки – нереальні, «нелюдські», жодній дівчинці ніколи не досягти таких. В результаті з’являються комплекс неповноцінності та проблеми із харчуванням у дівчаток-підлітків. В Англії, наприклад, стали потихеньку наближати ляльки, аналогічні Барбі, до зовнішності вгодованої дівчинки-підлітка. В Ізраїлі і зовсім Барбі заборонили і замінили на ляльок, що реально виглядають. До речі, там же ігри дітей регламентуються мало не законодавчо, принаймні право хлопчиків грати в ляльки перетворилося з недавніх пір на обов’язковий елемент виховання та навчання.
Яка лялька є безпечною для дитини?
Іграшки оцінюються з погляду екологічної чистоти, педагогічного аспекту та психології. Куплена лялька не може погано пахнути, з неї не повинна злазити фарба, вона має бути виготовлена з якісних матеріалів. Психологічний аспект передбачає, що емоції, викликані ляльками, мають бути позитивними. З погляду педагогіки важливо, чому лялька навчить і які якості розвине в малюку. Естетичний момент теж суттєвий, іграшка має відповідати певному ідеалу краси. Крім того, кожна іграшка – і лялька не виняток – має відповідати віку дитини.
Звертайте увагу на такі моменти:
– лялька має бути міцною, її має бути непросто зламати;
– у неї не повинно бути дрібних деталей та довгих шнурків у одязі;
– фарба має бути нетоксична і дуже міцна;
– важливо, щоб ляльку можна було мити або регулярно прати в машинці, адже маленькі діти все тягнуть до рота;
– чи лялька видає гучні звуки, які можуть налякати дитину.
Чи лаяти дитину, якщо вона зламала ляльку?
Для дошкільнят природний етап розвитку пізнання – цікавість, як влаштована іграшка, як вона працює. Але така модель поведінки більше властива хлопчикам і лише стосовно предметів неживих, наприклад, машинок. Дівчатка ж можуть розмалювати ляльку, постригти їй волосся, але ніколи не полізуть усередину: для них це дуже лякає видовище, і якщо з лялькою трапляється «нещастя» (випало око, відірвалася рука чи нога, відклеїлися вії) – це зазвичай викликає море сліз і запам’ятовується протягом усього життя. У тому числі й тому, що, як уже говорилося, дитина ототожнює себе зі своєю лялькою, і слова «ляльці боляче» для нього не порожній звук. Так що якщо п’ятирічка випадково зламала свою улюблену «подружку», не лайте її – дівчинка потребує втіхи.
