Страшно брати відповідальність: чи потрібен селф-менеджмент

Рано чи пізно у кожної людини виникає питання, а чи все зробив, що міг на цьому етапі життя. І незалежно від того скільки років і яких успіхів досягла людина, він все одно часто почувається не реалізованим. Консультуючи, психолог проводить аналіз, а що заважало задля досягнення тієї чи іншої мети. Домінує одна й та сама відповідь: мене не направляли, не підштовхували, не допоможи, не підтримали, не сказали роби. Психолог на таку відповідь поставить друге питання, а ви людина відповідальна. І, звичайно ж почує – «так», завжди все виконую під час, роблю все якісно та уважно, дуже відповідально. Але чи це відповідальність? Або просто людина реалізує чужу відповідальність, у допустимих для неї формах. Механізм раціоналізації чужих бажань і фантазій настільки сильно в нашій підсвідомості, що навіть часто мрія у нас не своя, а чужа.
Нездатність прийняти відповідальність за своє життя бере коріння з раннього дитинства. Коли приходить мама і каже диви яку машинку я тобі купила, правда красива, цим вона заважає формуванню у дитини здатності приймати рішення. В ідеалі, треба брати дитину в магазин довго чекати на яку машинку дитина сама віддасть перевагу, болісно і якісно пояснювати, чому та машинка підходить або не підходить, вказуючи не ціну, якість, матеріал, або просто, що вона не влізе в гараж. І чекати коли дитина сама візьме на себе відповідальність за свій вибір. Тоді і в дорослому житті людині набагато легше приймати відповідальність на себе. І формула «Мені сказали, я зробив – а хто сказав той і винен» не буде для людини виправданням своєї безвідповідальності. Досягнення, і робота заради чужого успіху, заради чужої самореалізації, заради чужої мрії, рано чи пізно дає усвідомлення почуття самонезадоволеності. І завдання психолога, який займається селф-менеджментом, направить та клієнта на свою діяльність на реалізацію себе та своїх бажань.
Якщо ж такі ситуації, коли людина реалізує «чужу відповідальність» відбуваються системно і регулярно, то, можливо, для особистого селф-менеджменту просто нахопить «особисту відповідальність». Яку легко вкласти у схему “я хочу – я-роблю – я-відповідаю за результат”. Ніхто не каже, що її не можна сформувати. Все можливо!
Звичайно, тут виникає другий не менш важливий фактор, що заважає самореалізації – страх. А раптом у мене не все вийде, а раптом щось піде не так? Такі питання ставить собі будь-яка людина. Чи довго? Якщо так, то тоді все життя перетвориться на боротьбу між страхом та мукою від питань. Адже сумніви вбивають будь-які дії.
Але пригадаймо, що і препарат «Віагра» розроблявся як серцеві ліки. Та й більшість великих відкриттів відбувалися випадково і за планом. Якщо перестати боятися, результат не змусить довго чекати. Людський страх – потрібна реакція, коли стрибаєш із парашутом, але для саморозвитку явно зайвий компонент.
Спробуйте уявити собі ситуацію: Ви збираєтесь у ліс за грибами, чітко вивчили план лісу, склали покроковий маршрут, дали собі слово не відхилятися від маршруту, знайшли свій «грибний» ніж і поїхали до лісу. Але тут о, біда, за вашим маршрутом гриби чомусь не ростуть. Чи потрібно витрачати час на аналіз причин чи краще змінити маршрут, зробивши два кроки убік. Головне, подолати страх новизни та страх невдачі! Адже сміливість бере міста. Як то кажуть вовка боятися в ліс не ходити – а мети боятися її не досягти. Страх паралізує активність. І це цілком зрозумілий психофізіологічний механізм, який має стародавнє коріння інстинкту самозбереження. Але нераціональний, у ситуації саморозвитку та самоорганізації.
Система селф-менеджменту допомагає визначити причину психологічного гальма, що провокує особистісне пробуксування. Дає можливість визначити клієнт-орієнтовані методи спрямовані на зниження рівня страху та невпевненості. Знайде стимулюючі та надихаючі формули для саморозуміння та розвитку. І пам’ятаємо, що говорив давньогрецький філософ Скілєф, обивателі вважають сміливі плани казками, а переможці втілюють казки в реальність.
Назаревич Вікторія