У становленні людини важливою частиною процесів розвитку особистості є розуміння образів, символів і форм, які створюються нашою психікою для гармонізації, але як тільки дитину починають вчити малювати, тут же відбувається найбільша помилка. Ми закриваємо у дитини шлях до самопізнання та саморозуміння. Адже через свій малюнок набагато легше зрозуміти і пізнати себе, що апріорі стає неможливим, коли з дитинства нас вчать придивлятися до інших.
І так, звичайно, багато хто скаже, але як же дитина повинна бачити речі правильної форми і в правильних кольорах. Поняття правильно саме – абстрактне. Небо не завжди блакитне, а сонце далеко не жовте. Якщо уважно придивитися, то ви самі побачите в небі більше 30 відтінків різних кольорів. Але, Ваша дитина може цього не побачити, якщо з дитинства не давати йому вибору побачити самому, те, що хоче побачити вона сама. І так я як психолог майже з 20-річним стажем роботи, можу сміливо стверджувати вчити малювати не можна! А якщо вивчати професійно, то у художніх школах і після 10 років.
Наведу низку аргументів, чому вчити малювати дитину до 10 років шкідливо:
- Колір і форма лінії на аркуші паперу є способом самовираження дитини, і як тільки матуся починає коментувати, що сонечко має бути круглим, дивлячись на квадратне сонечко дитини. Він відразу знайде інший спосіб самовираження і це будуть капризи, крики тощо.
- У період дошкільного віку, коли у дитини проходить дуже тонкий та важливий етап дорослішання соціалізація, то малюнок дасть вам зрозуміти можливі труднощі та переживання з цього приводу. Але тільки тоді, якщо Ви не забороняли малювати дитині, те, що вона хоче. Наприклад: одна матуся, у якої дитина дуже агресивна стосовно інших, пишається тим, що завжди забороняла малювати війну та бійки. Так ось дитина і принесла все, що могла залишити на аркуші паперу в реальні соціальні відносини зі світом.
- Дитина має право на свій сюрреалізм, тому виправляти малюнки дитини категорично не можна, пробувати робити їх красивішими чи правильнішими. Якщо дитина звикне до такої позиції, то помилки у дорослому житті теж виправлятимете Ви.
- Кожен випадковий малюнок дитини це позбавлення негативних станів, емоцій які не зміг проговорити, енергії, яку нікуди скинути, тому, коли батьки починають допомагати з сюжетами, то несвідомо блокують психологічний канал за допомогою якого дитина може стабілізувати свій психоемоційний стан. Можна допомогти дитині з вибором сюжету тоді, коли вона дуже цього просить, і то лише чарівною фразою – «Малюй, що хочеться малювати».
- Наступне важливе питання, яке ставлять батьки. Чим малювати дитині? Адже чудово мати 64 красиві різні фломастери які дають дуже чітку і тонку і рівну лінію. Але якщо розглядати малювання як форму самодопомоги, то тільки малювання рідкою фарбою, яка легко поєднується і дає можливість експериментувати з формою та різним кольором, та ще воскова крейда дає ефект справжнього терапевтичного простору в малюнку.
- Ніколи не критикуйте і не порівнюйте малюнки дитини через прийняття продукту творчої діяльності Вашого малюка, ви приймаєте процес його становлення як особистості. Адже логіка дитини така, якщо малюнок поганий, отже, і я для мами поганий. Тому, не бійтеся перехвалити дитину, адже кожен малюнок це частинка прояву душі вашого маленького дива, його індивідуальності та неповторності.
- Важливо помітити, що малювання для дітей це спосіб самопізнання, і дуже важливо не упускати такий важливий психологічний і педагогічний інструмент як малюнок. Прості питання до дитини – Хто намальований на малюнку?, Який він?, Що він робить? У якому він настрої?, дають можливість батькам зазирнути в душу дитини та побачити можливі проблеми.
- Світ фантазій та казок, що відображається на малюнку розкриває, для дитини нові горизонти власної уяви і це дуже значуща сфера життєдіяльності дитини. Якщо батьки постійно повертають дитину в сувору реальність, це значно зменшує здатність фантазувати в дітей віком, збіднюється інтелектуальний розвиток особистості, знижуються можливості креативного, образного мислення. Але самі подумайте, перед тим як чомусь з’явитися в реальності, це щось з’являється у когось у фантазії. Не вбивайте у своїй дитині творця!
- Сама дитина починає пишатися собою, коли бачити продукти своєї творчості в малюнках, що є найкращим засобом для психологічної профілактики невротичних розладів особистості, тривог, страхів та низької самооцінки. Але, а вже як пишатиметеся Ви за свою дитину, ні в казці сказати ні пером описати.
- Малюнок є найпершою формою самовираження людства та найдавнішим засобом соціалізації. Наскельні малюнки передають нам весь шлях розвитку суспільства та цивілізації, так дайте ж своїй дитині пройти свій шлях розвитку на малюнках.
© Назаревич Вікторія
