Лялькотерапія

Лялькотерапія – це метод психологічної корекції різних станів за допомогою ляльок. У цілеспрямованій терапевтичній практиці ляльок використовують із початку ХХ століття. Ще 1926 року невропатолог Малколм Райт використовував ляльковий театр на лікування неврозів. Також було відкрито, що ляльки допомагають відновленню опорно-рухового апарату. Діти та дорослі, які страждають на різні захворювання цього типу (наприклад, церебральний параліч), за допомогою ляльок (у процесі репетицій) поступово реабілітуються.

У 1917–1922 pp. перші радянські лялькарі почали працювати і створювати методики з багатьох напрямків: оздоровлення дітей, усунення заїкуватості, реабілітація після сильних стресів, навчання, лікування дітей, обмежених у русі. У цій роботі брав регулярну участь наприкінці 20-х років. Ленінградський ” Театр Петрушки ” під керівництвом Деммені разом із Ленінградським інститутом професора Г.І. Турнер.

Лялькотерапія може використовуватися в різних напрямках психотерапії:

психодрамі,
ігротерапії,
казкотерапії,
арттерапії.
Лялькотерапія може застосовуватись у різних формах. Однією з найдієвіших форм роботи вважається “ляльковий театр”. Особливо добре цей метод працює із дітьми. “Спектакль” може розігруватись як у групі, так і при індивідуальній роботі. Сюжет може бути спеціально написаний для даної ситуації або підібраний із відомих п’єс та казок, що підходять за змістом.

Для розвитку емоційної сфери існує спеціальний набір із шести однотипних ляльок з різними виразами обличчя: смуток, радість, спокій, гнів, страх, здивування. Пацієнт надягає на руку одну ляльку, потім іншу і з відповідними інтонаціями вимовляє нейтральні фрази типу “Добрий день” або “Котра година?”.

Крім “лялькового театру” в терапевтичній роботі може сприяти процес виготовлення ляльки. Наприклад, використовується методика створення площинної ляльки. З щільного картону вирізається “лялька”, що уособлює, наприклад, страх клієнта. Потім вона підвішується на тонку мотузку або нитку і людина отримує можливість керувати своїм страхом.

Займатися ляльковою терапією можна і вдома. Озброївшись знаннями про серйозність ігор та ляльок, варто уважніше подивитися, у що і як грає дитина. Можна скласти йому компанію, а можна поставити лялькову виставу (з дітьми або в суто дорослому складі) або зробити ляльку своїми руками.