Колір – тренажер для мозку

Колір – тренажер для мозку

 

Колір допомагає міжклітинному спілкуванню досягнути компромісу для організму загалом. Диво-дослідження дають арт-терапевтам змогу зрозуміти психологічний вплив кольору на мозок.

Заспокоїтися допомагає – зелений;

Стабілізує настрій – салатовий;

Збалансує емоції – бірюзовий;

Додасть впевненості й надійності – темно-зелений;

Підвищить настрій, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий;

Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного глухого кута – жовтий;

Креативність простимулює – лимонний;

Активує бажання рухатися вперед – червоний;

Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-помаранчевий;

Додасть відчуття тілесного тепла, комфорту й радості – жовто-помаранчевий;

Надихне й активує життєві процеси – малиновий (амарантовий);

Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія);

Додасть упевненості в собі, активізує бажання – фіолетовий;

Дасть можливість зануритися в себе й подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий);

Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій;

Пофантазувати й зібрати свої мрії в образ допоможе темно-синій (індиго) – колір сновидінь;

Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний;

Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий;

Організовує і структурує життєві процеси – чорний;

Позбавить від негативних думок – білий;

Перезавантажити свої внутрішні стани допоможе сірий;

Очиститися від образ і розчарувань – коричневий.

Ось трохи наукового пояснення, як працює колір:

Колір може здійснювати два різних – і часто протилежних – ефекти. У зв’язку з колірним кодуванням емоцій, лікування кольором може або викликати очікувану типову для цього кольору психологічну реакцію, або сприяти вираженню відповідної колірному коду емоції або проблеми. Наприклад, візьмемо блакитний колір. Зазвичай, блакитний колір буде забезпечувати заспокійливий ефект. Зорові нерви йдуть від сітківки, проходячи гіпофіз через скроневу частку, до потиличної частини мозку. Ця частина зорової системи зорієнтована на інформування свідомої частини мозку про наше оточення – без інтерпретації.

Нещодавно було виявлено, що додаткова мережа нервів йде безпосередньо від сітківки до гіпоталамусу. Це пояснює вплив світла на автономну нервову систему. Блакитний стимулює передню частку гіпоталамуса, яка містить головну регулюючу частину парасимпатичної нервової системи. Це означає, що всі кольори блакитного спектру – від блакитного/зеленого через синій до фіолетового – мають здебільшого заспокійливий ефект, активують травлення та сприяють сну. Червоний стимулює задню частку гіпоталамуса, і відповідно, симпатичну нервову систему. Червоний провокує гнів. Усі кольори червоного спектру – від маджента через червоний/помаранчевий до жовтого – мають стимулюючий, іноді навіть провокуючий, характер. Зелений підтримує зв’язки між двома системами.

Відгалуження цього нервового шляху йде безпосередньо до амигдали, в обхід гіпоталамуса. Два тіла амигдали – дуже чутливі до світла зони лімбічної системи і швидко реагують на колір, яким впливають на очі. Дослідження продемонструвало, що кожна монохромна частота кольору збуджує певні нейрони, які не стимулюються подібними кольорами, але реагують на комплементарний (протилежний) колір. Отже, кожна частота колірного спектру має специфічний нейрологічний і психологічний ефект.

Нейрохірург Норманн Шили (Norman Shealy, MD, PhD), дослідник і винахідник черезшкірної електронейростимуляції (TENS (Transcutaneous Electric Nerve Stimulation)) і «стимулятора хребетного стовпа», провів дослідження, вивчаючи біохімічні зміни мозку після впливу різних кольорів на очі (за допомогою апарату LUMATRON).

Німецький вчений Фрітц Альберт Попп підтвердив попереднє дослідження російського вченого й опублікував свої роботи, які підтверджують факт, що клітини організму постійно використовують випромінювання світла для спілкування між собою. Клітини пліткують, інформують, святкують і сумують. Тільки ракові клітини поводяться по-іншому: вони не випромінюють світло.

Останні дослідження у сфері терапії стовбуровими клітинами виявили ще одне дивовижне явище: коли клітини хворі або схильні до стресу, вони також видають «мікроскопічні» звукові сигнали. Якщо звуки, що видаються групою вмираючих клітин, штучно збільшити, це звучить, наче група жінок плаче та горює. Введені стовбурові клітини (з пуповини ембріонів) переміщаються до цього сигналу й залишаються в цій області, щоб надавати підтримку. Стовбурові клітини співчутливі. Клітини піклуються одне про одного. Коли справи кепські, як у випадку аутоімунних захворювань, вони б’ються одне з одним. Світло (і звук) може здійснювати глибокий ефект на регулювання і корекцію міжклітинного спілкування(Dietrich Klinghardt, MD, PhD).

Вікторія Назаревич 2019 ©

 

 

 

 

Из книги: «Я АРТ»
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній