15 вправ для повернення опори, стабілізації після стресу (для дітей та дорослих)

Це дуже прості ефективні практики, які корисні як дітям, які пережили травматичний досвід, так і для профілактики, зцілення нашої дорослої «внутрішньої дитини».

Нашим діткам підтримка потрібна частіше, ніж ми можемо собі уявити. У будь-який складний час дитина шукає опори в батьках, якщо самі батьки в дисбалансі, вона або стає «втратою», йдучи в дитячіший, більш інфантильний стан, або сама стає опорою для своїх батьків — дуже швидко дорослішаючи.
І в першому і другому випадку напруга і навантаження може розрядитися непередбачувано в емоційному спалаху, в бурхливій реакції на щось незначне з нашого погляду.

1. Малюємо долоні

Простий спосіб безпечно повертатися «в себе» – малювання долонь та будь-які ігри з долоньками. Відбиток долоні – це перша ідентифікація малюка. Перші відбитки брудної долоні на шпалерах – це перше «Я є у світі». Відбитки у тісті, глині, піску, будь-якій крупі, відбитки на папері. Вирізування, розмальовування долоні – це відчуття та заповнення внутрішньої території.

Долонька – як мандала, що повертає і зміцнює “Я”. Долонь – уособлення всього тіла дитини. А потім і його самості. Коли нам потрібно допомогти дитині повернути можливість кордонів та одночасно безпечного контакту — ми для неї вигадуємо ігри, де долоні різних діток могли б стикатися, плескати, торкатися один одного. Де пальчики могли б вітатись, де вони торкалися б один до одного рубом, тильною стороною, всією поверхнею.

2. пряникова людина

Дітки, які пережили травматичний досвід, можуть не допускати дотику, боятися фізичного контакту. З ними можна й потрібно — намалювати «пряничного чоловічка» та його розмальовувати. Іноді з підлітками ми описуємо контури тіла на шпалерах, можна купити промислові іграшки, на яких можна малювати, а потім змивати намальоване.

3. Ліплення

З ними обов’язково ліпити – з глини, тіста, гірше – пластики та пластиліну. Ліплення трансформує напругу, знімає затискачі, дає відчуття контролю (що важливо для тих, хто втратив контроль над ситуацією, життям, реальністю), ліплення корисне за будь-яких психосоматичних хвороб.

4. Робимо ляльки

Щоразу, коли ми щось «творимо» — ми творимо — творимо, повертаємо себе. Лялечки з ниток, прості мотанки, чоловічки з поролону (або з губок для миття посуду), виліплювання лялечок і фігурок з тіста-глини – це дуже дієва ТЕРАПІЯ.

5. Турбота про ляльку

У випадку, якщо дитина почала поводитися, як дитя молодшого віку (так підсвідомість намагається повернути безпеку). Якщо в руках у дитини виявиться щось, що «менше» її, щось, що сприймалося б як дитинча молодшого віку — лялечка, маленька машинка, іграшкове звірятко, навіть клубок ниток — сама дитина автоматично переміщається в більш дорослу позицію.

6. Граємо у дерево

Дітки, що пережили стрес, часто перестають відчувати контакт ніжок із землею (втрачають опору, заземленість). З ними добре грати (малювати, ліпити, пританцьовувати) квіти та дерева – приділяючи увагу корінням та міцному стовбуру. Іноді ми граємо у «вирощування велетенських ніг» — уявляючи, що ноги стають величезними і міцно утримують у рівновазі, не даючи розгойдуватися від вітру (вітер — це метафора змін, подій, на які ми не можемо вплинути), чим яскравіше ми уявимо (намалюємо , помасажуємо) ці велетні ноги, тим сильніший ефект. Спати краще укладати таких діток теж, даючи опору ніжкам (наприклад, покладемо під ноги скручений у валик рушник).

7. Що в тебе в руці?

Діти, які пережили травматизацію, намагаються все контролювати. З ними важливо говорити про плани, складати розклади, робити колажі мрії та інше. Важливо пам’ятати, що у практиках вони не закривають очі, боячись послабити контроль. Багатьох дорослих дратує, що вони постійно щось крутять у руках (ранячи і ламаючи). Для того, щоб зняти напругу в ручках, одночасно послабити контроль і повернути безпеку – потрібно дати дітям до рук масажне колечко, еспандер, хлібний м’якуш, кульки, наповнені мукою (крохмалем).

8. Сейф для страхів

Для того, щоб акуратно торкнутися теми страху, дати дитині відпочинок та контроль над страшними спогадами та снами: можна спорудити (намалювати, виліпити, зробити із коробки) сейф для страшних спогадів. Не називаючи спогади – дати метафору – просто зім’яти папір, або взяти темні аркуші паперу, каміння, шишки та скласти їх у сейф. Ключ від якого буде або у дорослої, або у самої дитини. Зробити із сірників і різнокольорових ниток «ловців снів» або вирізати ажурну сніжинку — яка, як фільтр, убирала б страшні образи, не підпускаючи їх до дитини.

9. Янгол

Вирізати з паперу ангела.

«Якщо я зіткнувся з досвідом, у якому батьки, інші дорослі не можуть мене захистити, я шукаю опори в чомусь більшому, ніж людські можливості».

Наприклад, універсальний символ – янгол. Якого можна назвати (роблячи його більш одухотвореним та особистим) повісити над ліжечком, на стіні або зробити гірлянду з ангелів.

10. Будуємо будиночки

Дитина шукає притулку в «спочатку безпечному місці» – матці. З дитиною корисно робити халабуди, будиночки, грати в хованки, така дитина любить перекриватися ковдрою або простирадлом. Мені дуже подобається тілесна практика — «колиска», яка і повертає контур безпеки і дає ресурс — дорослий сидить на підлозі, обіймаючи дитину, що сидить перед ним, за спинку (охоплюючи ногами і руками), ледве погойдуючись і шепочучи щось тепле у вушко.

11. Малюємо

Будь-яке малювання та роблення будиночків повертає відчуття кордонів (але дуже акуратно — якщо відомо, що будинок дитини був зруйнований)

12. Кнопка радості

Тілесна гра – кнопка радості. Для безпечного повернення контакту із тілом. Дитина, не кажучи партнеру, вигадує звук (пісеньку-шумолку). Задумує місце на тілі — кнопку, яка, якби до неї торкнутися, включала б цей звук. Партнер з гри, м’яко торкаючись тіла, повинен знайти цю кнопку. Потім дитина шукає кнопку, яку загадав партнер.

13. Крило ангела.

Коли дитині потрібно відчути безпеку, відсторонитись від великої кількості людей, відчути підтримку – можна покласти праву руку на ліве плече. (Так позначається особиста територія і виникає відчуття дотику одного до плеча)

14. Сумне деревце.

Дітки часто не можуть попросити про підтримку та пояснити, що їх непокоїть. Якщо дитину «перетворити» на деревце, яке ображене, пошкоджене, сумує — і запитати, що для нього зробити — поставити опору-паличку (себе), підв’язати гілочку (погладити по ручці), полити (погладити зверху донизу), поставити паркан (стати навколо) – дитина отримає необхідний ресурс.

15. Розфарбуємо

Діти можуть тривоги боятися малювати щось на «вільну тему». Їм можна давати розмальовки із чіткими «жирними» кордонами. Можна з ними малювати всередині паперової тарілки, малювати нестандартними «пензликами» – спонжиками, ватними паличками, зубними щітками. Наступний етап – капати акварельною фарбою на вологий папір. Потім обводити висохлу форму, вигадуючи, на що ця форма схожа.