Ти не виходиш із моєї голови

Ти не виходиш із моєї голови

 

Що за феномен, який хоч раз у житті і проживав кожен — все крутиться навколо думок про одну людину, подію, процес або про одну ідею. Формат думок може бути зовсім різний: любить чи ні, що зараз робить, що подумає, чому сидить у мережі, чому не сидить у мережі, чому пише чи не пише, що буде далі, що робити, як бути та інше.

Що ж це таке і навіщо це треба?

Так от, теж це відчувала і не раз довго думала: якщо в нашій природі все дуже раціонально, то і це має сенс, і не менш важливий, ніж решта.

Отже, яких висновків я дійшла:

Ідея 1. Не хочу далі! Нав’язливі думки (обсесії) — це образи чи спонукання, які безконтрольно, проти волі людини вторгаються у свідомість. Навіщо вони туди лізуть без попиту та контролю? Думаю, це сигнал, куди несвідоме просить звернути увагу, змушуючи нас нескінченно думати про одне й те саме, щоб знайти вихід для подальшого розвитку. Іншими словами, коли ми не ухвалили рішення про майбутнє, як про неминуче продовження себе, ми й застряємо.

Ідея 2. В’язниця свідомості! Постійні нав’язливі думки про когось чи щось доставляють нестерпний дискомфорт, наче крадуть свободу. Звичайно, у людини виникає бажання піддатися цим ідеям та спробувати виправити ситуацію. Як на Вашу думку, можливо, це і є один із способів, щоб людина еволюціонувала, прибравши старі форми реагування та стереотипи?

Ідея 3 . Контроль – наше все! Часто такі стани – це форма контролю своєї реальності. Такий трохи дивний і не завжди приємний спосіб критичного осмислення реальності, доки не буде знайдено найоптимальніший внутрішній аргумент чи рішення.

Ідея 4. А відчуй це! Захоплення свідомості нашими нав’язливими станами — чудова можливість повернути нас у почуття. Адже проживаючи їх, ми злимось, плачемо, чинимо дивні дії, тобто живемо. Це чудовий варіант змусити нас продукувати енергію життя.

Ідея 5. Горе від розуму. Кажуть, невротичні реакції – плата за інтелект. Той, хто мислить, той і існує у своїх невизначеності, у постійному пошуку рішення, у вічно мінливій реальності життя, подій, відносин, умов, потреб. І такі стійкі думки призводять до пошуку оптимального, правильного рішення, а нав’язлива думка — часто плата за неможливість ризикнути та зробити помилку.

Ідея 6. Вічне «чому» чи «мозкова жуйка». Кожна ідея нам цінна і має властивості квантовості. Будучи проговореною, вона набуває вібраційної реальності, а далі у фізичній структурі матеріалізації ми аналізом і синтезом формуємо результат цієї думки. Це може бути реалізована мрія, ціль чи реалізована психосоматика — кожен вибирає сам. І ось нав’язлива думка — часто нагнітання сил для нової реальності, такий собі конфлікт Суперего та Лібідо, що шукає дозволу.

І що ж робити? Як це пережити?

Почну з хорошого: все рано чи пізно закінчується чи перетворюється, ось тут уже важливо вибрати ракурс — на вашу користь чи буде розширення структур.

Але з досвіду роботи хочу все ж таки позначити чудовий метод, який допомагає дуже багатьом.

“Метод капусти”. Щоразу відповідайте собі на запитання: «Цей стан мені дуже потрібний. Навіщо воно мені?». І уважно слухайте внутрішню відповідь. І так доти, доки Вам не стане зрозуміло. Якщо відповіді немає, рекомендую її придумати.

Якщо не виходить – приходьте, допоможу.

Але, як не дивно, кожна думка, що формується в голові, безумовно, цінна для виживання. Ось тільки не відразу це можна зрозуміти!

Ну, а вибір, що з нею робити далі, вже за нами!

 

Вікторія Назаревич @ 2021

Більше про практичну психологію — на сайті nazarevich-art.com

………………………………………………………………………………………………………………………………

Ти не йдеш мені з голови

Що це за феномен, який хоч раз у житті проживав кожен — все крутитися навколо думок про одного людини, подію, ідею чи один процес. Формат думок може бути абсолютно різний: любити чи ні, що зараз робить, що подумає, чому сидить у мережі, чому не сидить у мережі, чому пише чи не пише, що буде далі, що робити, як бути та інше.

Що ж це таке і нащо нам це потрібно?

Так ось, теж це відчувала й не раз довго думала: якщо в нашій природі все дуже раціонально, то і це має сенс, і не менш важливий, ніж все інше.

Отже, до яких висновків я дійшла:

Ідея 1. Не хочу далі! Нав’язливі думки (обсесії) — це образи чи прагнення, які безконтрольно, проти волі людини продираються у свідомість. Навіщо вони туди лізуть без дозволу та контролю? Думаю, це сигнал, куди невідомо просити звернути увагу, змушуючи нас нескінченно думати про те, щоб знайти вихід для подальшого розвитку. Іншими словами, коли ми не ухвалили рішення про майбутнє, як про неминуче продовження собі, ми й застряємо.

Ідея 2. В’язниця свідомості! Постійні нав’язливі думки про когось чи щось наносять нам нестерпний дискомфорт, ніби крадуть свободу. Звичайно, у людини виникає бажання дослухатися цих ідей і спробувати виправити ситуацію. Як, на Вашу думку, можливо, це є один із способів, щоб людина еволюціонувала, замінивши старі форми реагування та стереотипи?

Ідея 3. Контроль – наше все! Часто такі стани – це форма контролю своєї реальності. Такий трохи дивний і не завжди приємний спосіб критичного осмислення реальності, доки не буде знайдений найоптимальніший внутрішній аргумент чи рішення.

Ідея 4. А відчуй це! Захоплення свідомості нашими нав’язливими станами — чудова нагода повернути нас до почуттів. Адже проживаючи їх, ми сердимося, плачемо, чинимо дивні дії, тобто живемо. Це ефективний варіант змусити нас продукувати енергію життя.

Ідея 5. Горе від розуму. Говорять, невротичні реакції — плата за інтелект. Той, хто мислити, той існує у своїх невизначеностях, у постійному пошуку рішення, у вічно мінливій реальності життя, подій, відносин, розумів, потреб. І такі стійкі думки призводять до пошуку оптимального, правильного рішення, а нав’язлива думка — часто плата за неможливість ризикнути та допустити помилку.

Ідея 6. Вічне «чому» або «мозкова жуйка». Кожна думка нам цінна і має характеристики квантових. Будучи озвученою, вона набуває вібраційної реальності, а далі у фізичній структурі матеріалізації ми аналізом і синтезом формуємо результат цієї думки. Це може бути реалізована мрія, мета чи реалізована психосоматика — кожен обирає сам. І ось нав’язлива думка — часто нагнітання сил для нової реальності, такий собі конфлікт Суперего і Лібідо, що шукає вирішення.

І що робити? Як це пережити?

Почну з доброї новини: все рано чи пізно закінчується чи перетворюється, ось тут уже важливо вибрати ракурс — на вашу користь чи буде розширення структур.

Але з досвіду роботи хочу все ж таки розповісти чудовий метод, який допомагає дуже багатьом.

“Метод капусти”. Щоразу відповідайте собі на запитання: «Це стан мені дуже потрібний. Навіщо він мені?». І поважно слухайте внутрішній відповідь. І так доти, доки Вам не стане зрозуміло. Якщо відповіді немає — рекомендую її вигадати.

Якщо не вдається – приходьте, допоможу.

Але, як не дивно, шкірна думка, що формується у нас у голові, безумовно, цінна для виживання. Ось тільки не одразу це можна зрозуміти!

А від вибору, що з нею робити далі, вже за нами!

 

Вікторія Назаревич @ 2021

Більше про практичну психологію – на сайті nazarevich-art.com

Поради психолога
Из книги: «Я АРТ»
Поради психолога / Філософія життя
Навчання - онлайн / Поради психолога / Психологічний інструментарій та інвентар
Поради психолога / Філософія життя
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній