Ты не выходишь из моей головы

 

Что за феномен, который хоть раз в жизни да проживал каждый — всё крутится вокруг мыслей об одном человеке, событии, процессе или об одной идеи. Формат мыслей может быть совершенно разный: любит или нет, что сейчас делает, что подумает, почему сидит в сети, почему не сидит в сети, почему пишет или не пишет, что будет дальше, что делать, как быть и прочее.

Что же это такое и зачем нам это надо?

Так вот, тоже это чувствовала и не раз долго думала: если в нашей природе всё очень рационально, то и это имеет смысл, и не менее важный, чем всё остальное.

Итак, к каким выводам я пришла:

Идея 1. Не хочу дальше! Навязчивые мысли (обсессии) — это образы или побуждения, которые бесконтрольно, против воли человека вторгаются в сознание. Зачем они туда лезут без спроса и контроля? Думаю, это сигнал, куда несознательное просит обратить внимание, заставляя нас бесконечно думать об одном и том же, чтобы найти выход для дальнейшего развития. Другими словами, когда мы не приняли решения о будущем, как о неизбежном продолжении себя, мы и застреваем.

Идея 2. Тюрьма сознания! Постоянные навязчивые мысли о ком-то или чём-то доставляют невыносимый дискомфорт, словно воруют свободу. Конечно, у человека возникает желание поддаться этим идеям и попытаться исправить ситуацию. Как по-Вашему, возможно, это и есть один из способов, чтобы человек эволюционировал, убрав старые формы реагирования и стереотипы?

Идея 3 . Контроль — наше всё!Часто такие состояния — это форма контроля своей реальности. Такой немного странный и не всегда приятный способ критического осмысления реальности, пока не будет найден самый оптимальный внутренний аргумент или решение.

Идея 4. А почувствуй это! Захват сознания нашими навязчивыми состояниями — отличная возможность вернуть нас в чувства. Ведь проживая их, мы злимся, плачем, совершаем странные действия, другими словами — живём. Это отличный вариант заставить нас продуцировать энергию жизни.

Идея 5. Горе от ума. Говорят, невротические реакции — плата за интеллект. Тот, кто мыслит, тот и существует в своих неопределённостях, в постоянном поиске решения, в вечно изменчивой реальности жизни, событий, отношений, условий, потребностей. И такие стойкие мысли приводят к поиску оптимального, правильного решения, а навязчивая мысль — часто плата за невозможность рискнуть и сделать ошибку.

Идея 6. Вечное «почему» или «мозговая жвачка». Каждая мысль нам ценна и имеет характеристики квантовости. Будучи проговоренной, она приобретает вибрационную реальность, ну а дальше в физической структуре материализации мы анализом и синтезом формируем результат этой мысли. Это может быть реализованная мечта, цель или реализованная психосоматика — каждый выбирает сам. И вот навязчивая мысль — часто нагнетание сил для новой реальности, такой себе конфликт Суперэго и Либидо, что ищет разрешения.

И что же делать? Как это пережить?

Начну с хорошего: всё рано или поздно заканчивается или преобразовывается, вот тут уже важно выбрать ракурс — в вашу пользу или будет расширение структур.

Но из опыта работы хочу всё же обозначить замечательный метод, который помогает очень многим.

«Метод капусты». Каждый раз отвечайте себе на вопрос: «Это состояние мне очень сильно нужно. Зачем оно мне?». И внимательно слушайте внутренний ответ. И так до тех пор, пока Вам не станет понятно. Если ответа нет — рекомендую его придумать.

Если не получается — приходите, помогу.

Но, как ни странно, каждая мысль, что формируется в нас в голове, безусловно, ценная для выживания. Вот только не сразу это возможно осознать!

Ну а выбор, что с ней делать дальше, уже за нами!

 

Виктория Назаревич@2021

Больше о практической психологии — на сайте nazarevich-art.com

………………………………………………………………………………………………………………………………

Ти не йдеш мені з голови

Що це за феномен, який хоч раз у житті проживав кожен — усе крутиться навколо думок про одну людину, подію, ідею чи один процес. Формат думок може бути абсолютно різний: любить або ні, що зараз робить, що подумає, чому сидить в мережі, чому не сидить в мережі, чому пише або не пише, що буде далі, що робити, як бути та інше.

Що ж це таке й навіщо нам це потрібно?

Так ось, теж це відчувала й не раз довго думала: якщо в нашій природі все дуже раціонально, то і це має сенс, і не менш важливий, ніж все інше.

Отже, до яких висновків я дійшла:

Ідея 1. Не хочу далі! Нав’язливі думки (обсесії) — це образи або прагнення, які безконтрольно, проти волі людини продираються у свідомість. Навіщо вони туди лізуть без дозволу й контролю? Думаю, це сигнал, куди несвідоме просить звернути увагу, змушуючи нас нескінченно думати про одне й те ж, щоб знайти вихід для подальшого розвитку. Іншими словами, коли ми не прийняли рішення про майбутнє, як про неминуче продовження себе, ми й застряємо.

Ідея 2. В’язниця свідомості! Постійні нав’язливі думки про когось або щось завдають нам нестерпного дискомфорту, немов крадуть свободу. Звичайно, у людини виникає бажання дослухатися до цих ідей і спробувати виправити ситуацію. Як, на Вашу думку, можливо, це і є один із способів, щоб людина еволюціонувала, замінивши старі форми реагування і стереотипи?

Ідея 3. Контроль — наше все! Часто такі стани — це форма контролю своєї реальності. Такий трохи дивний і не завжди приємний спосіб критичного осмислення реальності, поки не буде знайдений найоптимальніший внутрішній аргумент або рішення.

Ідея 4. А відчуй це! Захоплення свідомості нашими нав’язливими станами — чудова можливість повернути нас до почуттів. Адже проживаючи їх, ми сердимося, плачемо, чинимо дивні дії, іншими словами — живемо. Це ефективний варіант змусити нас продукувати енергію життя.

Ідея 5. Горе від розуму. Кажуть, невротичні реакції — плата за інтелект. Той, хто мислить, той  існує у своїх невизначеностях, у постійному пошуку рішення, у вічно мінливій реальності життя, подій, відносин, умов, потреб. І такі стійкі думки приводять до пошуку оптимального, правильного рішення, а нав’язлива думка — часто плата за неможливість ризикнути та припуститися помилки.

Ідея 6. Вічне «чому» або «мозкова жуйка». Кожна думка нам цінна й має характеристики квантових. Будучи озвученою, вона набуває вібраційної реальності, ну а далі у фізичній структурі матеріалізації ми аналізом і синтезом формуємо результат цієї думки. Це може бути реалізована мрія, мета або реалізована психосоматика — кожен обирає сам. І ось нав’язлива думка — часто нагнітання сил для нової реальності, такий собі конфлікт Суперего й Лібідо, що шукає вирішення.

І що ж робити? Як це пережити?

Почну з доброї новини: усе рано чи пізно закінчується або перетворюється, ось тут вже важливо вибрати ракурс — на вашу користь або буде розширення структур.

Але з досвіду роботи хочу все ж розповісти чудовий метод, який допомагає дуже багатьом.

«Метод капусти». Кожного разу відповідайте собі на запитання: «Це стан мені дуже  потрібний. Навіщо він мені?». І уважно слухайте внутрішню відповідь. І так доти, поки Вам не стане зрозуміло. Якщо відповіді немає — рекомендую її придумати.

Якщо не вдається — приходьте, допоможу.

Але, як не дивно, кожна думка, що формується в нас у голові, безумовно, цінна для виживання. Ось тільки не одразу це можна зрозуміти!

А от вибір, що з нею робити далі, вже за нами!

 

Вікторія Назаревич @ 2021

Більше про практичну психологію — на сайті nazarevich-art.com

Send this to a friend
e-mail: psiart.rivne@gmail.com
тел. 097-66-98-259, 063-68-17-881, 067-73-17-265

    Отправьте сообщение