– Чому про одних людей кажуть, що в них світла душа, а про інших, що темна, – спитала дочка, – адже в душу людини не можна зазирнути. Люди можуть вдавати.
Мати відповіла:
– Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Якщо ти відчуваєш якийсь душевний біль, то поряд із такою людиною вона стихає. Така людина зміцнюватиме віру в Бога, віру в себе, ти відчуваєш тиху радість і надію на щастя, хочеться всіх любити і творити добро.
– А якщо начебто людина говорить все правильно, але мені від її правильності стає погано? Опускаються руки і життя здається якимось безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла?
– Ні, доню. Це означає, що душі цієї людини не вистачає світла. Що ця людина нещасна, і спілкуючись з тобою несвідомо ділиться з тобою своєю бідою.
– І що мені тоді робити?
– Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти прикладатимеш, щоб світити, тим більше світла тобі дасться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру та Бога, світло – це привітна Посмішка, Добре слово, Підтримка та Допомога.
(Юлія Бозрікова)