«СУДІН ЧАСУ»

Час цей безмежний і незалежний, що існує в цьому світі.

Хтось вирішив, що підкорив його, придумавши години і хвилини, переводячи їх у дні, тижні, місяці, роки, сторіччя… і так можна продовжувати до безкінечності.

Але насправді ніхто не може бути – над часом. Це тендітна і невидима субстанція, яку так складно усвідомити, і тим більше не реально контролювати.

Ми думаємо, що все йде за планом, складаємо графіки та стратегії для життя. Щоразу, повторюючи собі: «Я встигну». «Устигну зробити… Встигну сказати… Встигну пожити…»

Але як часто ми обманюємо себе цим «Устигну»…

Нещодавно я почула історію про «Судину Часу», яка перевернула мій світ. Її розповідав, уже літній чоловік, із надзвичайно щасливими очима.

Він говорив про 4000 камінчиків.
Звідки взялася ця цифра? 4000 – це приблизна кількість тижнів, яку проживає людина.

«І якщо взяти їх і помістити в прозору вазу, викидаючи щотижня по камінчику, можна побачити, що час іде… Летить, спустошуючи «Судинку часу», призначену для нас. Твого часу більше не стає. Ніхто інший не черпає твій ресурс… І перше питання, яке виникає: «А чи правильно я їм розпоряджаюся?»

Немає сильнішого засобу, ніж дивитися, як зменшується кількість цього часу.
Кожен наступний день для мене – подарунок», – казав, мій чарівний оповідач.

Цінуйте кожну мить. Поспішайте жити – не кваплячи самого існування… (Це вже мої слова…)