Казки, які допоможуть упоратися зі страхом

Казки, які допоможуть упоратися зі страхом

Це цитата повідомлення DraCat Оригінальне повідомлення Казки, які допоможуть впоратися зі страхом

Оригінал повідомлення
Коментарі: Коментарі

У цій статті ми розглянемо основні види та прояви дитячих страхів, з якими можуть зіткнутися у роботі вчителя та шкільні психологи. З метою пошуку ресурсів для подолання страху ми звернемося до російського та британського фольклору, образів Бабая і бугімена, а також на прикладі сучасних літературних джерел продемонструємо основні методи роботи з дитячими страхами.

Опубліковано в Академічний вісник – 2012 – №1(5) – стор. 59-67.

Автор ілюстрації Ю ралга Норд .

 

Cтрах базова емоційна реакція людини, яка виникає в результаті опредметнення тривожності під впливом дійсної, уявної чи навіюваної небезпеки, загрози її біологічному чи соціальному існуванню. Страх проявляється одночасно у чотирьох планах:

1) соматичні (фізіологічні) ознаки (зміни дихання, почастішання серцебиття, пітливість рук та інші),

2) суб’єктивні (емоційні) прояви (переживання тривоги, страху чи жаху),

3) особливості когнітивного функціонування (фіксація на загрозі, «негативне мислення») та, нарешті,

4) певний поведінковий репертуар (уникаюча, нападаюча або застигаюча реакція, заклики на допомогу)[12] .

Предметні страхи є необхідною частиною інстинкту самозбереження. Але так звані нав’язані і нав’язливі страхи, а також нічні кошмари можуть істотно ускладнювати життя як дорослої, так і дитини. Незважаючи на те, що нав’язані страхи довгий час вважалися долею малюків, сьогодні психологи та класні керівники все частіше стикаються зі страхами у дітей шкільного віку. Більше того, останні дослідження показують, що більшість дорослих так само схильні до страхів, багато з яких залишилися з ними з дитинства: «дитячий страх темних кімнат не залишає 11% дорослих, а великих собак бояться майже 6% респондентів. Страх перед дантистами зберігає 4% респондентів»[13] . Тому вкрай важливо бути уважним до дитячих страхів та допомогти школярам упоратися з ними.

Часто школярі захоплюють із собою до школи частину страхів більш раннього періоду: страх темряви, залишитися одному, транспорту, людей різних професій (наприклад, лікарів) та інші. Вступ до школи ставить перед учнем нові завдання і в нього можуть виникати страхи, пов’язані з процесами соціалізації та навчання. Такі страхи називають шкільними. Зазвичай, вони пов’язані з побоюваннями зробити щось негаразд, отримати негативну оцінку, бути покараними батьками [7]. Також існують страхи, причина яких не пов’язана безпосередньо зі школою, але негативно впливає на процес вчення: наприклад, страх відходу з дому і розлуки з батьками [5].

Усі страхи можна поділити на такі групи: медичні (біль, уколи, лікарі, хвороби, кров), фізичні збитки (транспорт, вогонь, стихії, війна, звуки), страх смерті (померти), тварин та казкових персонажів, кошмарних снів та темряви , соціальні страхи (люди, самотність, запізнення, діти, покарання), просторові (висота, вода, замкнутий простір). Існують методики діагностики, які дозволяють виявити у дітей кількість страхів із різних груп, такі як «скажи боїшся чи ні», «що мені сниться страшне, або чого я боюся вдень» чи «страхи в будиночках» А.І. Захарова (див. [7],[11] ).

Кожен страх за силою прояву та впливу на життя дитини можна віднести до звичайного, вікового чи патологічного рівня страху [3]. А.І. Захаров пише [7]: “Звичайний страх короткочасний, оборотний, зникає з віком, не зачіпає глибоко ціннісні орієнтації людини, суттєво не впливає на її характер, поведінку. На патологічний страх вказують затяжний, нав’язливий, важко оборотний перебіг, мимовільність, тобто повна відсутність контролю з боку свідомості, несприятливий вплив на пристосування людини до соціальної дійсності». Також невропатогенним вважається наявність у дитини одразу великої кількості страхів різноманітних типів та груп.

У дітей, які підростають у різних культурних та матеріальних умовах, часто спостерігаються подібні страхи [3]. З чого можна зробити висновок, що певний етап дозрівання психіки дитини може стати основою для прояву тих самих страхів. Саме тому психоаналітики (М. Кляйн, У.Р. Біон) у своїх роботах приділяли особливу увагу роботі з дитячими страхами. На їхню думку, мислення дорослого виникає в результаті контролю емоційного досвіду, у тому числі страху[16] , А те, яким чином дитина впорається зі своїми страхами в дитинстві, визначить її характерні риси у старшому віці. Особливу увагу психоаналітики приділяють страшним образам у художніх творах. Дитячі казки, віршики та страшилки дозволяють дитині зіткнутися з лякаючими ситуаціями у безпечній для себе обстановці та пережити, переосмислити страх, виробити свої способи адекватного реагування на них. Схожу функцію виконує метод занурення, або імплозії, що застосовується в рамках когнітивно-поведінкової терапії, щоб виробити спочатку в уяві, а потім уже в реальності у пацієнта способи подолання патологічного страху [8].

Незважаючи на схожу суть методів, казки мають для дітей особливе значення, внаслідок магічності їхнього мислення та силі несвідомих процесів. Казкові сюжети мають дитячі ігри, сновидіння (не лише кошмарного змісту), оповідання. Тому звернемося до страшних образів у фольклорі.

Кощія Безкоштовного та Бабу Ягу, зазвичай відносять, до втілень загрози смерті фізичної чи втрати психічного Я. Британський Шалтай-Балтай у певному сенсі є його рідною, оскільки втілюють загрозу дезінтеграції[16] Як і породження сучасного фольклору – чорна рука. Останні 100-200 років у казках та фольклорі з’являються такі персонажі, які не просто втілюють об’єкт страху, але самі по собі є втіленням страху чи навіть страхів. У російській культурі до таких персонажів можна віднести Бабая з російських колискових:

Баю, баю, баю, бай,

Приходив вечір бабай.

Приходив вечір бабай,

Просив: Оленку віддай.

Ні, ми Олену не дамо,

Лєну треба нам самим [6].

Персонаж, що то лякає розлукою, то сам виступає страшним (з незрозумілих причин) дідом. У цьому, як зазначає Ж. Бадалян: «образ Бабая зазвичай щодо негативний, страшний , але водночас харизматичний і інструментальний підтримки громадського порядку» [4]. Часто дитячі нав’язані страхи сягають корінням у батьківські заборони[7,12] . Єдиним способом впоратися з нашим Бабаєм – поводитися добре і лягати спати вчасно.

Більш різноманітні способи перемоги над страхом можна знайти, досліджуючи образ британського родича Бабая – бугімена, який увійшов у дитячу літературу, а й у сучасну хоррор-культуру (через книжку З. Кінга), лякаючи вже дорослих. “If you’re bad, the bugieman will come and get you!” – кажуть британці своїм дітям. Тобто якщо ти був поганим, то бугімен прийде і забере хлопця. Бугімен може чекати малюка в найнесподіваніших місцях будинку: під ліжком, у шафі, ховатися в будь-якій тіні. Не можна сказати, хто він більше – бугімен або бугівумен – у нього немає статі і скільки-небудь конкретного вигляду. Він може з’явитися у вигляді жахливого тварюка-прибульця, страшного сусіда-старого з кривими зубами або відомого серійного вбивці (Фредді Крюгер – теж свого роду бугімен сучасної культури).

Як і Бабай, бугімен – досить молодий персонаж фольклору. Перше вживання цього імені відносять до 1836 як синонім для слова “чорт” (devil) [9]. Існують різні версії етимології назви “бугімен”. Ryan Tuccinardi припускає, що бугімен пішов від “буджіс” (bugis) – назви індонезійських і малайзійських піратів, чиєю появою в колоніальній Англії лякали дітей моряки [1]. Тим не менш, у пошуках коріння бугімена корисно звернутися безпосередньо до міфології британських островів. У середньоанглійській є слово bugge, що означає лякаючої привиди. Подібне походження можуть мати також слова boggart, bogy, bugbear, валлійський bwg і німецький bogge – все це назви різних видів гоблінів та хобгоблінів, які взяли у звичку лякати людей. Спорідненим може бути і шотландське слово bogle, що також означає примару. Це слово було популяризоване в англійській літературі завдяки Роберту Бернсу і Вальтеру Скотту.

Сучасний бугімен, без будь-якого певного вигляду та статі, – ідеальне втілення дитячого страху. У цьому сенсі боггарт, описаний Джоан Ролінг в одній із книг про Гаррі Поттера, схожий більше на бугімена, ніж на боггартів із класичного англійського фольклору:

” – Боггарти люблять темряву, – розповідав Люпин. – І найчастіше ховаються в гардеробі, під ліжком, у ящику під умивальником, одного я знайшов у футлярі підлогового годинника. Цей з’явився тут лише вчора. Я попросив директора залишити його для нашого сьогоднішнього уроку. Хто відповість, що таке боггарт?

Герміона підвела руку.

– Боггарт – це привид, який змінює свій вигляд. Він перетворюється на те, чого людина найбільше боїться”[14] .

Боггарти з класичного англійського фольклору хоч і відрізнялися недоброю вдачею, але не мали здібностей перевертня. Їхня улюблена розвага – прокрастися в спальню і провести холодною і вологою лапою по обличчю сплячого або просто зірвати ковдру на підлогу[10] – тільки і всього.

А ось здатністю приймати різний вигляд мають інші страшилки – боуги (bogey). Вони є одним із підвидів хобгоблінів. Останні являють собою домашніх фейрі (фей), загалом дуже миролюбних (якщо їх не ображати). Всі види фейрі дотримуються своїх особливих норм моралі, тому не дивно, що більшість із них складно однозначно віднести до добрих чи злих духів. Так, наприклад, бубахи (ще один підвид хобгоблінів) описуються то як добрий домашній дух-покровитель, то як жахливий привид[10] :

“Потрапити йому в лапи – зовсім неабияка справа, тому що він здатний тягати людей повітрям. Для цієї мети іноді використовують бубахів неспокійні духи, які не можуть заснути, турбуючись про закопані ними скарби. Знайшовши людину, яка погодиться відкопати скарб, такий дух приваблює бубаха, щоб перенести смертного на таємне місце”. Примітно, що саме такого фейрі у Франції називають Гобелен і саме їм лякають дітей: Гобелен тебе занесе, гобелен тебе з’їсть!

Подібно до бубахів, боуги складно віднести до добрих або злих фейрі, скоріше вони пустотливі. “Всі вони [боуги] мають здатність до перевертництва, у багатьох холодні та мокрі пальці та жовті очі, які світяться у темряві”[10] . Кажуть, у реальному своєму зовнішності боуги схожі на клубок пилу і тому їх складно помітити в тіні. Щоб побачити боуги проти його волі, потрібно встигнути подивитися на нього крізь дірку від сучка в дерев’яні – тоді можна помітити блиск його очей, перш ніж він встигне змитися.

Богл (bogle) [2] – найбільш злісний різновид боуги. Тим не менш, вони діють завжди справедливо, караю брехунів, злодіїв і вбивць, в основному, залякуючи до смерті, тягнучи “улов” злодіїв або шахраїв.

Улюблена проказа боуги – стрибнути на людину ззаду та затиснути їй очі[10] . Ще вони люблять гуляти пустельними дорогами, приймаючи вигляд чорних псів. Примітно, що книга Гаррі Поттер і в’язень Азкабану починається з зустрічі Гаррі з величезним зловісним чорним псом, який, правда, згодом виявляється звіриною формою його хрещеного батька. Не відомо, наскільки випадково такий збіг, але це відгалуження сюжету співзвучне темі боротьби зі страхом, що пронизує весь твір.

З’єднання в боуги рис зберігача і загрози свідчить про те, що боуги є свого роду екстеріоризацією страху, який своєю біологічною функцією покликаний захистити людину від загрози. Додаткові риси характеру боуги лише стверджують нас на цій думці. Так, закривання очей – це не тільки лякаюча дія, а й часта реакція дитини на страх, інтеріоризована «не дивись!» із заплющуванням очей батьками.

Існує особливий різновид боуги – боуги-біст (bogey-beast) – що є дітям у формі страшного звіра. Водночас боуги-біст не допускає дітей до небезпечних місць. Тут ми знову бачимо поєднання і добрих-охоронних, і злих-лякаючих рис, що відображають значення страху в житті дитини. “На острові Уайт боуги-звір у вигляді величезної волохатої гусениці стереже кущі аґрусу. Він здатний завдати шкоди лише тоді, коли на нього звертають увагу. Тому щоб убезпечити себе від боуги-звіра, треба думати не про нього, а про щось стороннє”[10] . Це перший із способів, який пропонує нам фольклор, щоб уникнути неприємних проказ боуги, і його пізнього втілення – бугімена – теж. А також негативні наслідки страху.

Основною відмінністю боугі-біста та сучасного бугімена від звичайного боуги є саме їхня лякаюча-виховна функція. І боугі-біст і бугімен є лише дітям або дорослим, які не подолали свої страхи (як у фільмі 2005 року “Бугімен”).

І так, якщо Бабай, бугімен, богл, боуги, бубахи та ін персонажі фольклору викликати в дитині властиві для його погляду страхи, то які засоби боротьби зі страхом може нам запропонувати дитяча література? Чи вони ефективні? Як застосувати їх у роботі з дітьми?

1. Перший спосіб вже згадувався вище: щоб урятуватися від боуги-звіра, треба подумати щось інше. На жаль, незважаючи на те, що ми часто вдаються до подібного засобу у повсякденному житті, у разі нав’язливого страху спроба переключити увагу на інші процеси – надто складне завдання. У момент переживання страху складно зібратися з думками, а ось звернути увагу на тіло, особливо на дихання простіше.

Одним із класичних методів роботи біхевіорально-когнітивних психологів з фобіями є респіраторний контроль. Це з тим, що гипервентиляция, тобто надмірно інтенсивне дихання, перевищує потреби організму, одна із найяскравіших проявів страху, поруч із тремтінням і підвищеному потовиділенням [8]. Якщо навчити дитину в ситуації страху звернутись на дихання, послухати своє тіло, дихати спокійніше, це буде гарним заділом для перемоги над страхом.

Так само важливо не так відволіктися від ситуації, скільки спробувати переформулювати її, більше спираючись на позитивний досвід [8]: я вже не раз лякався, але все ще живий і зі мною нічого не сталося.

Інші методи боротьби з бугименом-боггартом успішно описані у Дж. Ролінг:

“… з боггартом краще боротися вдвох, утрьох, взагалі, чим більше, тим краще. Він одразу губиться, не може вибрати, на кого йому перетворитися. У безголового мерця чи величезного м’ясоїдного слимака? Якось боггарт на моїх очах хотів налякати одразу двох і перетворився на половинку слимака. Ось сміху було! Заклинання проти боггарта просте, потрібно лише одне: гарненько зосередитися. Найкраща зброя проти нього – сміх. Перетворіть його на щось смішне і розсмійтеся, він тут же зникне. Спершу повчимо заклинання без чарівних паличок. Повторюйте за мною: рідікулус! [14].

2. До першого правила Ремуса Люпіна (одного з персонажів книги) – не залишатися наодинці з бугіменом – діти звертаються найчастіше. Водночас не так страшно. А з дорослим – тим паче! Тому дуже важливо, щоб батьки та вчителі не нехтували страхом дитини, а поставилися до неї серйозно.

Дитячі страхи у дошкільному та молодшому шкільному віці тісно пов’язані з групою: страшилки поширюються серед дітей, як застуда. Діти лякають один одного розповідями про чорну руку, інопланетян та війну. І саме у групі дитина може отримати ресурс для подолання страху. А. І. Захаров пропонує авторський метод психологічного подолання страхів, що полягає у малюванні, драматизації та катарсисі, які дозволяють подолати наслідки пережитих травм [7]. На стадії драматизації дитині знадобляться або родичі та інші діти, або ляльки, які виконуватимуть роль страшного оточення і причини страху (наприклад, мікробів при страху захворіти).

Заклик дорослого допоможе у боротьбі з бугіменом символічний. Адже бугімен часто використовується як залякування саме батьками. Тому бугімен, який забирає поганих дітей, може бути вигнаний тим, хто вирішує: карати чи ні.

3. Але що робити, якщо ти не дуже добре поводився? Посміятися з свого страху – для цього зовсім не обов’язково вимовляти заклинання. Досить подумати: “Що ж це за бугімен такий, якщо поміщається під моїм ліжком, яке ледве відстоїть від підлоги на два сантиметри?!”

Дослідження показують, що для дітей старшого дошкільного віку ігрові та арттерапевтичні вправи є найбільш ефективними для зняття нав’язаних страхів.[12] . Ці методи добре працюють із дітьми молодшого шкільного віку. Дітям можна запропонувати намалювати свій страх або розповісти про боггарта/страшилу/бабайку і попросити зобразити, який він міг би прийняти при зустрічі з дитиною. А потім запропонувати додати до малюнка щось, що зробить боггарта милим або смішним, а також нагадає дитині про приємні емоції. Так, одна дівчинка, прималювала своєму зубастому, як сусідський собака, боггарту повітряну кульку і велосипед, на якому йому було складно всидіти. Якщо дитині складно одразу приступити до зміни малюнка, можна запропонувати придумати страшне прізвисько. Дати боггарту ім’я, відмінне від імені страху, дуже важливий момент, тому що найменування чого б там не було, дає людині символічну владу над об’єктом. Старші школярі або діти, які не люблять малювати, можуть вигадати історію про зустріч зі своїм страхом, написати твір, а потім переписати його, додавши кумедні моменти.

4. Важливим етапом зустрічі із боггартом у книзі Дж. Ролінг є перемога над ним, коли страхіття з жахом ховається в шафу, з якої його випустив викладач. Цей етап психоаналітики називають ототожненням з агресором. Р. Емануель пише: «Ототожнення себе з агресором звичайний метод боротьби з нав’язливим страхом, оскільки він дозволяє людині проектувати свої побоювання на когось ще, хто стає жертвою нападу»[16] . Цьому процесу важливо приділити особливу увагу під час розігрування страху методом А.І. Захарова [7] – певному етапі дитина бере він роль страшного явища чи персонажа і нападає на свого ігрового чи іграшкового заступника.

5. Третій спосіб, який також згадується побічно у “Гаррі Потері та в’язні Азкабану”, – “патронус”. Патронус, за словами Ремуса Люпіна, це особлива найсвітліша і найчистіша сила, яка може супроводжувати будь-якого чарівника, варто лише зосередитися, згадати щось найприємніше в житті та вимовити заклинання. І чим сильніший чарівник, тим сильніший його патронус[14] . Заклинанням виклику патронуса Гаррі справляється з Дементором – жахливим створінням, що вселяє жах і людськими емоціями (чим не варіант бугімена?!). Для реальних дітей патронусом нерідко є іграшка, подарована значним дорослим (а у Гаррі Поттера патронус набуває вигляду оленя, тварини тісно пов’язаного з батьком, якого хлопчик втратив у дитинстві). Плюшевий ведмедик або динозаврик може захистити дитину від будь-якої страшної загрози бугімена. Така іграшка має бути «заряджена», тому добре, щоб захисник жив не лише у спальні дитини, а й бував із нею на святах та інших веселих заходах. Особливої ​​сили іграшка набуває, якщо вона зроблена або модифікована самостійно в групі (ведмедику зробили картонний щит) або отримана як заслужена нагорода за хоробру участь у зустрічі зі своїми страхами.

Створення «захисника» – це проміжний етап боротьби зі страхом, який може зняти його надмірні прояви поза групою. Пізніше важливо буде провести роботу, щоб дитина привласнила собі властивості захисника, побувала також у його ролі і знайшла спільні з нею риси.

6. Бугімен, як і боуги, часто буває прив’язаний до житла. Проте переїзд – досить радикальний метод боротьби з дитячими страхами. Крім того, якщо вірити валлійцям, боуги може перебратися до нового будинку слідом за господарями (як це робить, наприклад, добре підгодований брауні). У сучасному англійському слово “бугімен” використовується для позначення людини або речі, на яку проектуються необґрунтовані страхи: “Don’t turn me into a boogieman”. Spank the child yourself – Нема чого дитину лякати мною. Сама відшлепай його” [9]. Це може бути непрямим вказівкою на передумови для актуалізації дитячих страхів у сім’ях, які можуть виглядати благополучними.

Діяльність Авдєєвої Н.Н. та Кочетової Ю.А. [3] показано, що виникненню страхів у дошкільнят сприяють такі параметри дитячо-батьківських відносин, як відсутність емоційної близькості батька з дитиною, неприйняття (відкидання) дитини батьком, а також високий рівень тривожності в батьківських відносинах. Визначено провідні типи дитячо-батьківських відносин у виникненні страхів у молодших школярів: підвищений рівень вимог батька щодо дитини, надвисокий рівень контролю з боку батька, відсутність емоційної близькості батька з дитиною, а також високий рівень тривожності у дитячо-батьківських відносинах [там же]. Тому для того, щоб упоратися зі страхами та запобігти появі нових, необхідна робота з усіма членами сім’ї.

Підведемо підсумки. Ми показали, що фольклор та його елементи в дитячій літературі можуть стати для психолога та педагога орієнтирами у пошуках ресурсів та засобів для впорання з дитячими страхами.

Для виділення казкових презентацій страху, ми звернулися до психологічних та психоаналітичних уявлень про страх, його види, причини та потенційну патогенність.

Далі, ми виділили низку персонажів російського та британського фольклору, які за низкою ознак можуть вважатися зовнішньою презентацією страху: бугімен, боуги, боггарт, Бабай.

Переказані сюжети, згадані персонажі та епізоди із книги Дж.К. Ролінг можуть стати основою для психологічної гри з класом, групою психологічного розвантаження або продовженого дня дітей молодшого шкільного віку і, ймовірно, школярів старшого віку (докладніше про організацію подібних ігор див. Захаров А.І. «Денні та нічні страхи у дітей» Спб: 2004 [7] та Миколаєва Н. Корекційна робота з подолання дитячих страхів у консультативній практиці // «Шкільний психолог» -2009 № 07 [11]). Важливо пам’ятати, що з етичної точки зору та з метою безпеки, не рекомендується звертатися до роботи зі страхом смерті, втрати чи хвороби батька у групі та у відсутності спеціаліста-психолога, навіть якщо ці страхи поділяє більшість учасників групи.

Список використаної та цитованої літератури:

1. Lindemans Micha F. Bogeyman Encyclopedia Mythica // http://www.pantheon.org/articles/b/bogeyman.html .

2. Squire Ch. Celtic Myths and Legends Lomond Books, 2003.

3. Авдєєва Н.М., Кочетова Ю.А. Вплив стилю дитячо-батьківських відносин на виникнення страхів у дітей // Психологічна наука та освіта – 2008 №4. СС. 35-47

4. Бадалян Ж. Бабай: міф чи реальність // http://www.zhurnal.ru/staff/Mirza/babaj.htm

5. Гузанова Т.В. Проблема методу психологічного вивчення шкільних страхів учнів початкових класів. // КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – 2008 №2. СС. 91-96.

6. Друговейко-Должанська С., Білокурова С. Хто такий цей «йокарний Бабай» // Культура мови, http://gramma.ru/RUS/?id=14.105&PHPSESSID=ad6d22c3288a7b02eee1c5b762bdf6a3

7. Захаров А.І. Денні та нічні страхи у дітей. Спб: 2004.

8. Котро Ж., Моллар Е. Когнітивна терапія фобій// Московський психотерапевтичний журнал – 1996 №6.

9. Лапшина Т.М. Бугімен Великі очі Страху. // http://psyvert.ru/psy/boggarts/ 2006.

10. Міфологія Британських островів. Енциклопедія М.: ЕКСМО. TERRA FANTASTICA, 2003.

11. Ніколаєва Н. Корекційна робота з подолання дитячих страхів у консультативній практиці // «Шкільний психолог» -2009 № 07, а також https://psy.1september.ru/article.php?ID=200700708

12. Орлова Л.В. Психологічні механізми генези та корекції страхів (на матеріалі старшого дошкільного віку) /автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата наук/М., 2009.

13. Результати 8-ми літніх досліджень людських страхів // Психологічні новини, http://psyjournals.ru/psynews/d8415.shtml , 2008

14. Ролінг Дж.К. Гаррі Поттер та в’язень Азкабану Росмен, 2002.

15. Шишкова Є.Ю. Робота з дитячими страхами на Дитячому телефоні довіри // Телефон довіри як психологічної допомоги дітям, батькам, педагогам – М.:МГППУ, 2010.

16. Емануель Рікі. Страх – М.: ТОВ «Видавництво Проспект», 2002.

17. Енциклопедія надприродних істот – М.: ЛОКІД-МІФ, 1997.

 

Лапшина Тетяна Миколаївна

Зелена психологія

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
Арт-терапія / Поради психолога
Арт-терапія / Психологічний малюнок
Арт-терапія / Психологічний інструментарій та інвентар
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній