Казка про ляльку, що пахне дитинством та ваніллю

Казка про ляльку, що пахне дитинством та ваніллю

Давним-давно дуже пізно ввечері мама пошила м’яку ляльку і поклала її на кухні, щоб уранці її маленька донечка знайшла чудовий подарунок. Але треба нагадати, що справа була перед Різдвом і на маминій кухні було розкладено та приготовлено все для різдвяного пирога. Так у великих банках стояла кориця, ваніль і мед і багато іншого смачного і пахнучого. Біля всіх цих святкових запахів лялька сама стала дуже пахнути. Але цієї забіяки здалося мало, що вона найпахучіша лялька з усіх ляльок у світі і вона вирішила викупатися у ванні з цих запахів.
І коли рано-вранці мама встала, щоб приготувати тепле молоко для своєї доньки, вона просто злякалася нової біленької ляльки, слід застиг. Перед нею сиділа коричнева, зовсім мокра грязнуля, в якій важко було дізнатися, подарунок, що вона пошила до свята. І щоб її маленька принцеса не засмутилася від такого подарунка, вона швидко закинула її на горище просто над кухнею. На горищі було багато різних старих речей коробки, сумки, колиска та старий грамофон. І з того часу щовечора з горища чулася тиха музика і сміх. Крім цього лялька щоночі спускалася на кухню і приймала ванну з кави, кориці, лимона і ванілі та інших прянощів.
Минули роки, маленька дівчинка сама стала мамою. І в пошуку потрібних речей на горищі вона натрапила на стару, але дуже, дуже теплу ляльку, яка пахла просто дивом та чарами. Випромінюючи всі аромати світу, створюючи відчуття свята та дитинства. З того часу ароматна лялька багато довгих і щасливих років жила разом із цією родиною. Росли одні дівчатка, перетворюючись на бабусь, але кожній дівчинці в сім’ї лялька дарувала силу ароматів всього живого на землі та любов материнських рук.

Назаревич Вікторія

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній