Психосоматика, мозг и арт-терапия

Многие уже знают, что психосоматика — явление сложное, многофакторное и неоднозначное. Большинство классических врачей часто отправляют своих пациентов к психологам и психотерапевтам, осознавая факт бесполезности лечения в общепринятых протоколах. Моя практика психолога (25 лет) дает мне возможность высказывать сомнительные мысли, которые требуют эмпирического доказательства, но в тоже время важны для осмысления практик психологов психосоматического профиля. И сегодня хочу обозначить свои наблюдения о боле.

Мозг — отличный союзник психолога или его самый сильный враг. Он устроен так, что постоянно оценивает поступающие в него сигналы, решая, насколько серьезной является опасность и следует ли предпринимать немедленные меры. Так, если психолог своими вопросами или предложениями творческого акта входит на опасную территорию, вам дадут знать болью или ее легкой формой — дискомфортом в изменении состояния.

Получив тревожный сигнал, мозг немедленно пытается ответить на главный вопрос: “А насколько это все действительно опасно?”. И если опасно, клиент точно не сможет понять то, что видит или чувствует в своем рисунке или творческом продукте, и выставит боль на защиту целостности. А значит, у него нет готовности жить с новой реальностью. Поэтому мой подход в арт-терапии — радость и интерес, через эти эмоции намного легче проникнуть  в скрытые системы и активировать их непринужденным способом, без пробивания защитных систем. Интерес сильнее боли. Множество важных стимулов в нашем мозге не оставляет места для реакций болевым синдромам. Когда мы в эйфории интересного, мозг выбирает наслаждение, а не страдания. Думаю, вы это знаете: когда мы увлечены, нам не больно.

В оценке ситуации наш центральный процессор пользуется всей имеющейся у него в наличии информацией: от субъективной, исходящей из нашего прошлого опыта, до объективной, получаемой от всего комплекса физических и химических параметров организма. Наш опыт — универсальная энциклопедия наших автоматизированных реакций — обеспечивает нам формат индивидуального восприятия мира и, как следствие, реагирования на него. Таким образом, событие или даже воспоминание о нем может вызывать множественную болевую реакцию, часто головы.

Получив сигнал, мозг отправляет “указания” нервным окончаниям о том, как им себя вести. Поэтому в арт-терапии мы так часто встречаем разные формы разного психосоматического реагирования на материалы. Вот несколько примеров: от работы с глиной тошнит — глина очень физический материал, и часто можно предположить, что у человека были боли, связанные с нарушениями границ его физического тела; от красок кружится голова — ведь они неустойчивы и динамичны, их сложно удерживать под контролем. Такой аспект реагирования может дать психологу информацию, что боль у клиента — лишь форма самоконтроля, удобная и понятная ему. И таких наблюдений — огромное множество у практиков арт-терапии. Но мы знаем, если есть один механизм — значит, есть его обратная сторона, когда процесс творчества снимает и минимизирует проявления физической боли.

Больше о психосоматике и арт-терапии — на нашем образовательном проекте. Осенью этого года — набор нового потока.
Буду рада познавать тайны человека и его творчества вместе с вами. 

©️Виктория Назаревич 2021

Звоните, чтобы получить место в группе — 0976698259

Психосоматика, мозок й арттерапія

Багато хто вже знає, що психосоматика — явище складне, багатофакторне й неоднозначне. Більшість класичних лікарів часто відправляють своїх пацієнтів до психологів і психотерапевтів, усвідомлюючи факт марності лікування в загальноприйнятих протоколах. Моя практика психолога (25 років) дає мені можливість висловлювати сумнівні думки, які вимагають емпіричних доказів, але водночас важливі для осмислення практик психологів психосоматичного профілю. І сьогодні хочу озвучити власні спостереження про біль.

Мозок — чудовий союзник психолога або його найпотужніший ворог. Він влаштований так, що постійно оцінює сигнали, які надходять до нього, вирішуючи, наскільки серйозною є небезпека і чи варто вживати негайних заходів. Так, якщо психолог своїми питаннями або пропозиціями творчого акту входить на небезпечну територію, вам дадуть знати болем або його легкою формою — дискомфортом через зміну стану.

Отримавши тривожний сигнал, мозок негайно намагається відповісти на головне питання: “А наскільки це все справді небезпечно?”. І якщо небезпечно, клієнт точно не зможе зрозуміти те, що бачить або відчуває в своєму малюнку або творчому продукті, і виставить біль на захист цілісності. А значить, у нього немає готовності жити з новою реальністю. Тому мій підхід в арт-терапії — радість і інтерес, через ці емоції набагато легше проникнути в приховані системи й активувати їх невимушеним способом, без пробивання захисних систем. Інтерес сильніший за біль. Безліч важливих стимулів у нашому мозку не залишає місця для реакцій больових синдромів. Коли ми в ейфорії цікавого, мозок вибирає насолоду, а не страждання. Думаю, ви це знаєте: коли ми чимось зацікавлені, нам не боляче.

В оцінці ситуації наш центральний процесор користується всією наявною у нього  інформацією: від суб’єктивної, що виходить із нашого минулого досвіду, до об’єктивної, що отримана від усього комплексу фізичних і хімічних властивостей організму. Наш досвід —  універсальна енциклопедія наших автоматизованих реакцій — забезпечує нам формат індивідуального сприйняття світу і, як наслідок, реагування на нього. Таким чином, подія або навіть спогад про неї може викликати множинну больову реакцію, часто голови.

Отримавши сигнал, мозок відправляє “вказівки” нервовим закінченням про те, як їм себе поводити. Тому в арт-терапії ми так часто натрапляємо на різні форми різного психосоматичного реагування на матеріали. Ось кілька прикладів: від роботи з глиною нудить — глина дуже фізичний матеріал, і часто можна припустити, що у людини були болі, пов’язані з порушеннями меж її фізичного тіла; від фарб паморочиться голова — адже вони нестійкі й динамічні, їх складно утримувати під контролем. Такий аспект реагування може дати психологу інформацію, що біль у клієнта — лише форма самоконтролю, зручна і зрозуміла йому. І таких спостережень — сила-силенна у практиків арт-терапії. Але ми знаємо, якщо є один механізм — значить, є і його зворотний бік, коли процес творчості знімає і мінімізує прояви фізичного болю.

Більше про психосоматику та арттерапію — на нашому освітньому проєкті. Восени цього року — набір нового потоку.
Буду рада пізнавати таємниці людини та її творчості разом з вами.

© Вікторія Назаревич 2021

Телефонуйте, щоб отримати місце в групі —  0976698259

Send this to a friend
e-mail: psiart.rivne@gmail.com
тел. 097-66-98-259, 063-68-17-881, 067-73-17-265

    Отправьте сообщение