Міф про творіння
Світ спав в обіймах чорного хаосу, густої порожнечі та великого спокою. Поки що в темному серці порожнечі не зародився єдиний Дух життя, який створив Богиню зі своєї безкінечної любові. Вона була першоматерією, джерелом. Вона танцювала на небесах, і її кроки були ритмом творіння. Іскри зривалися з її волосся, народжуючи зірки та планети. Поки вона кружляла, небесні тіла почали рухатися разом з нею в божественній симфонії всесвіту. Її рух – це рухи життя. Коли її танець прискорився, володарка створила земні моря та гори. Вона співала слова кохання, і коли звуки її голосу досягали землі, народжувалися дерева та квіти. З чистого білого світла її дихання з’явилися фарби Всесвіту, що наповнили все, що існує своєю яскравою пишнотою. Від її дзюркотливого сміху народилися звуки води, що ллється, а сльози її радості стали життєтворним дощем.