Притча “Міський фотограф”

Притча “Міський фотограф”

Ясним сонячним ранком на центральній площі маленького міста життя, як і завжди, йшло своєю чергою. За строкатими різнокольоровими прилавками стояли торговці, що прагнули будь-якими способами привернути увагу покупців, що проходили повз, біля фонтану грали маленькі дітлахи, що насолоджувалися безтурботністю літніх днів, на кованих лавочках химерної форми сиділи закохані парочки, вуличні ранкове повітря.

Неподалік фонтана стояв непомітний на вигляд сивий старий з фотокамерою в руках. Він часто з’являвся на міській площі, фотографував випадкових перехожих та непомітно зникав. Бувало, старий заговорював з кимось. Проте ніхто точно не знав, хто він і звідки приходить.

Цього літнього ранку, як правило, невідомо звідки, на площі знову з’явився міський фотограф зі своєю фотокамерою. Він з цікавістю розглядав до дрібниць знайоме йому місце, ніби бачив його вперше. Здавалося, він чекав відповідного моменту для вдалого знімку.

Раптом у все це спокійне дійство втрутилася частка хвилювання. З боку однієї з вулиць, прилеглих до площі, обігнувши квітчасті прилавки, швидко вибіг до фонтану молодий хлопець. За одним його виглядом можна було зробити висновок, що молодик був чимось стурбований. Він раз у раз метався з боку в бік, ніби судомно перебираючи в голові варіанти можливих дій.

Побачивши молодого хлопця фотограф відразу пожвавішав і, явно з задоволеним виглядом, зробивши перший знімок, сказав:
«Це ми зняли».

Хлопець, помітивши старого з фотокамерою, який пильно за ним спостерігав, також швидко підійшов до фотографа зі словами:
«Навіщо ти зробив це? Подивися! Адже поряд грають діти та воркують закохані парочки. Навколо так багато сюжетів для гарної фотографії. Але ти вибрав мою тривогу».

На що фотограф відповів: «Дивно! І ти помітив ту пишність, що панує навколо?! Адже життя триває, незважаючи на всі твої негаразди, правда? Я не знаю причин твого занепокоєння…. Але точно знаю, що добра порада тобі зараз не зашкодить. Бачу, хлопець ти непоганий, тож я тобі допоможу. Я поділюся з тобою своїм рецептом щастя.

Для своєї сьогоднішньої фотографії я вибрав саме тебе недарма. Я помітив, що людям властиво тікати від труднощів. Вони зазвичай фіксують у пам’яті, як і на фотографіях, лише найщасливіші моменти свого життя. Однак саме на помилках ми вчимося, а труднощі роблять нас сильнішими. Потрібно завжди пам’ятати про це. Прагни на щастя, але з гідністю і спокоєм зустрічай усі життєві перепони, ніколи не упускаючи їх з очей. З цими словами старий віддав фотографію хлопцеві.

Хлопець, нахиливши голову, уважно розглянув фотографію. Коли він підняв голову, фотографа поряд уже не було. Хлопець озирнувся на всі боки – старого і слід простиг. Тоді хлопець напівголосно виразно промовив: «Дякую». І, вже заспокоївшись, пішов у своїх справах, міцно тримаючи в руках цей знімок, подарований йому на згадку міським фотографом.

(Автор притчі: Олена Казакова)

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
Арт-терапія / Психологічний малюнок
Арт-терапія
Арт-терапія / Поради психолога
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній