Часто кажуть, що творчість — це можливість побути із собою, але при цьому забувають дуже цікавий факт. Н. В. Хамітов розглядав цей процес так: «Самотність є цінність і переживання як насолода, якщо переходить у творчість. Це самотність добровільно прийнято, усвідомлено та природно. Творча самотність є короткочасною – на одне натхнення, а через те завжди передбачає вихід у комунікацію. Комунікація такого роду означає насамперед сприйняття результатів творчої самотності. І ще один аспект творчої самотності як насолоди – самотність створення – є самотністю свободи. Людина творчості – на відміну від людини обов’язку – здатна до неповторного наповнення самотності і до самотності; він постійно відкривається у світ інших, не руйнуючи власного світу». Чи можна використовувати цей філософський концепт для подолання почуття самотності в арт-терапевтичній практиці? Точно знаю – так.
Для цього дуже дієвим методом у арт-терапії є автопортретна техніка. Створення автопортрета або серії автопортретів може бути символічною формою компенсації або заміщення потреби бути в контакті. Феномен автопортрета досліджував е. П. Юровської, який означав, що художник себе ідентифікує для явища перед іншими, для діалогу з іншими, для прямого звернення до інших, вступаючи в контакт з самим собою. Для арт-терапевтів це цікавий логістичний висновок. Його можна як гіпотетичного припущення: використання автопортретів для проживання почуття самотності. Якщо наш клієнт досліджує себе в серії автопортретів, то, можливо, він зможе підготувати себе до зустрічі з іншими. Будучи тільки з собою, клієнт вступає в діалог, таким чином знімаючи частину гостроти та напруження від самотності. Досліджуючи цю тему, можна запропонувати клієнту створити серію своїх автопортретів, які стали б основою більш ефективного проживання цього почуття.
Так, усамітнившись із собою, запропонуємо клієнту такі мотиви для автопортретів:
Звісно, такі мотиви складні й неоднозначні, і тому їх використання можливе лише високофункціонального клієнта, якому не властивий негативний тип самотності з переживанням відчуження від свого «я», станом «сумної пасивності», летаргічного самоспівчуття. Творчість в автопортреті – це не лише можливість побути із собою, а й варіант побачити себе збоку.
PS Коли ми перестаємо малювати себе, ми зцілилися. Але іноді для лікування необхідно намалювати себе нового. А скільки для цього буде проб, замальовок, чернеток, ескізів та образів, знає лише сам клієнт.
Вікторія Назаревич 2019 ©