ЛІПКА

ЛІПКА

ЛІПКА – один із методів образотворчої творчості, що дозволяє створювати всілякі композиції. Практично немає жодної дитини, яка б не любила ліпити. Зліпити можна все, що завгодно, на що вистачить фантазії, а якщо не вийшло або набридло виріб, його можна переробити, на відміну від того ж малюнка, який практично переробити неможливо. Чим же таке гарне ліплення? Чому саме її часто обирають під час роботи з різними психічними процесами?

По-перше, потрібно вибрати той матеріал, з якого буде виконаний продукт. Для маленьких дітей більше підходить пластилін, який не потребує спеціальних навичок та додаткових пристроїв. Підлітками та дорослими може використовуватись будь-який доступний матеріал (глина, скульптурний пластилін, полімерні маси для ліплення, тісто). Рука молодшого школяра, особливо тих, хто ще тільки прийшов у перший клас, часто слабка, тому пластилін або соляне тісто для ліплення мають бути м’якими, але не плинними. Поточний пластилін швидко тане, що дає потрібної форми, псує загальний вид роботи. Навіть для роботи з аплікацією або малюнком такий пластилін не дуже зручний. Скульптурний пластилін для молодших школярів теж не підходить, тому що він має високу щільність і працювати з ним дітям з погано розвиненою рукою складно. Тому краще звичайний пластилін, який легко дозволяє працювати в різних техніках. Ще одним варіантом пластилінового ліплення може бути кульковий пластилін. Його особливість полягає в тому, що він на відміну від звичайного пластиліну, який докучає багатьом дітям, є чимось незвичайним, що дозволяє робити різні вироби та аплікації, він легший в обсязі, він застигає на повітрі і не дає виробу видозмінюватися в процесі зберігання під зміною температур, як це властиве звичайному пластиліну. При роботі з ним можна використовувати додаткові засоби, які надаватиму форму, легко до неї кріпитися, не вимагає розкочування за формою, як звичайний пластилін і наноситься рівномірно. З цим видом пластиліну можна працювати з найменшого віку. Ще одним видом є маса для ліплення, яка так само добре поєднується з кульковим пластиліном, легко мнеться в руках і при нанесенні на додатковий матеріал (папір, склянка, фоторамки і т.д.) наноситься рівномірніше, а при засиханні виглядає як пластмасова маса . Але вибір матеріалу для ліплення залежить все ж таки від соціального та матеріального становища батьків, які підтримують заняття своєї дитини. У масовій школі соціально – економічне становище дітей дуже по-різному. Тому основним матеріалом для ліплення буде звичайний пластилін, який можуть дозволити придбати батьки з будь-яким матеріальним статком, що не викличе заздрості та почуття розчарування у дитини. Для індивідуальних занять або занять, де в групі у всіх буде однаковий матеріал, можлива робота з будь-яким видом пластиліну.

По-друге, для маленьких дітей необхідно ставити цілі, яких вони мають досягти під час виконання завдання. Дорослим цілі ставлять прозоріші, тому що абстрактне мислення у них розвинене настільки добре, що не потребує спеціальних додаткових умов. Для маленьких дітей важливий зразок якого вони прагнутимуть. У молодших школярів ще немає розвиненого абстрактного мислення, переважаючим у тому мисленні досі залишається трансдукція, що найчастіше призводить до помилок. Тому при виконанні завдання необхідний якийсь зразок, на який молодші школярі спиратимуться. Арт-терапевтичне заняття, це урок праці, де ми даємо точний зразок, якого дитині необхідно прагне, наша мета – дати певне завдання й кілька варіантів її решения. Наприклад, техніка розмазування пластиліну по картону, на який нанесений контур. Нам не важливий колір, його вибирає сама дитина, не важлива товщина шару, її ми не будемо оцінювати, ми лише побачимо, наскільки розвинена моторика руки і в залежності від поставленої собі мети, товщину шару, що розмазується, можемо коригувати. Важливо те, щоб дитина сама знаходила відповідні для себе варіанти під час виконання завдання. Даючи різні варіанти виконання поставленої мети, ми тим самим готуємо ґрунт для розвитку творчого та абстрактно-логічного мислення дитини. Молодший школяр сам, спираючись на мету, ставить завдання на її вирішення.

По-третє, це завдання, які реалізовуються в ході арт-терапевтичного заняття з використанням пластиліну:

Розвиток моторики;
Розвиток сприйняття кольору;
Вміння змішувати різні кольори;
Розвиток уміння працювати з геометричними фігурами;
Формування навичок у роботі з об’ємом та площиною;
Розвиток абстрактно-логічних операцій;
Робота з різними психологічними станами (стрес, тривога, почуття невпевненості, самотності, агресія, конфліктні ситуації)
Техніки роботи з пластиліном:

Малюнок
Аплікація
Створення барельєфів
Створення мозаїк, вітражів
Робота зі склом та склотарою
Робота з додатковими матеріалами (дроти, нитки, крупи, природні матеріали тощо)
Для розвитку моторики підійдуть розкочування пластиліну в аплікацію, створення фігури з окремих підготовлених геометричних фігур, малювання пластиліном. Для дітей старшого шкільного віку можна використовувати в роботі з пластиліном додаткові матеріали, які вимагають розвиненої кисті руку та певної навички. Тема занять вибирається залежно від поставленої психологом завдання, від ситуації, що призвела саме до роботи з пластиліном, а чи не з іншими видами образотворчих засобів. Якщо наше завдання розвинути моторику руки, навчити працювати з формою та кольором, то тематика вибирається одна, для роботи з агресією, стресами, тривогою теми можуть бути зовсім іншими, або перегукуватись, доповнюючи один одного.

Працюючи зі стресом і агресією психолог може зіштовхнутися із ситуацією, коли дитина відмовляється працювати з цим матеріалом, вважаючи його естетично неприйнятним (брукує руки, залишається під нігтями тощо.).

http://festival.1september.ru/articles/638001/

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній