Лялька – мотанка

Лялька – мотанка

Українська лялька-мотанка – унікальне явище, що залишили нам у подарунок наші предки. Лялька-мотанка універсальна: вона виготовляється за одним і тим самим принципам чи то гармонізації відносин у сім’ї, зцілення чи оберега. Але найзагадковішою є наявність хреста на обличчі. Яку ж таємницю приховує в собі ця берегиня?
САКРАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ Українська лялька-мотанка містить безліч сакральних космогонічних значень, які були сформовані ще за трипільської доби. Тому багато дослідників (А.Найден, Л.Тимошенко та ін.) вважають, що витоки ляльки-мотанки – у трипільській культурі. Так, в основі своєї голови вона має скручену сваргу, яка є основним мотивом на трипільських глиняних виробах. Сварга символізує рух та розвиток Всесвіту. Саме слово «розвиток» містить образ витка: у процесі розвитку чогось поширюються витки. Справді, процес змотування ляльки нагадує спіралеподібний рух Всесвіту, ніби закручуються енергетичні вихори. Крім того, скручування, завивання передає образ шаруватого устрою тонких тіл людини, як зазначає Зінаїда Зіміна у книзі «Текстильні обрядові ляльки». Взагалі завивання – це ритуальне дію, яке співвідноситься із зародженням, зростанням, примноженням, пов’язані з створенням світу («вихор», «повитуха», «співувати», «верч» – весільний хліб та інших.).
На стародавнє походження ляльки-мотанки вказує також те, що вона має хрест замість промальованих рис обличчя. Відомо, що очі є «дзеркалом душі». Очі на сакральній ляльці не зображувалися, щоб не сталося ототожнення з якоюсь живою істотою. Люди вірили, що у вічі може влетіти душа. Хрест на особі сакральної ляльки свідчить про перебування її за межами простору і часу, тому вона є архетипом, образом Великої Богині, провідником її сили. Це робить її сакральною. Позначені ж риси обличчя як би нав’язують певний образ, розвіюють серпанок таємниці, непізнаного, заганяють у рамки і цим десакралізують ляльку, тобто роблять її повсякденною іграшкою. Адже за хрестоподібним обличчям можна нафантазувати будь-який образ відповідно до свого внутрішнього світу. Готовий образ може не відповідати енергетиці людини, для якої створюється лялька-мотанка, внаслідок чого людина може не сприйняти ляльку як відображення свого внутрішнього світу, і тоді лялька не стане оберегом, а сприйматиметься як незалежна істота, яка живе окремо від господаря. А суть ляльки-мотанки – у безперервному енергообміні зі своїм господарем.
Крім того, хрест у колі – це знак Дажбога, тобто символ, що несе сонячну енергетику. А наші предки називали себе «онуками Дажбожими». Хрест також є символом гармонізації духовного (вертикальна лінія) та тілесного (горизонтальна лінія), аналогічно небесному та земному, чоловічому та жіночому початків.
Секрети чарівництва ляльки-мотанки У назві ляльки-мотанки криється її суть: цю ляльку не в’яжуть і не шиють, її тільки мотають. Використовувати потрібно виключно натуральні матеріали. Чудово, якщо тканина буде ручної роботи. У ляльку можуть вплітатися сухі трави, квіти, використовуватися качани кукурудзи, вкладатися зерна.
Цей оберіг роблять практично без вузлів, бо наші пращури боялися «зав’язати частку». Торкатися ляльки колючими предметами (голками, ножицями) не можна, можна її образити, адже лялька – одухотворена своїм творцем істота. Тканина та нитки для ляльок бажано рвати руками, але можна і різати, головне, щоб не торкатися до самої ляльки ножицями. Дуже добре створювати ляльку зі шматочків старого одягу, який належить рідним коханим людям, наприклад, бабусям і дідусям, адже вона просякнута їхньою енергією, і лялька випромінюватиме її, передаючи нащадкам. Але обов’язково треба простежити, чи був цей одяг «щасливим». Не можна використовувати той одяг, який носили під час складних життєвих ситуацій, під час хвороби, стресових станів.
Створення ляльки-мотанки – це дійство нового народження. Кожна лялька є живою істотою, вона несе певні енергії. Подібно до людини вона народжується тільки після того, як дізнається своє призначення, завдання в цьому світі. Лялька – це медитативний предмет. Мотаючи її, жінка перебуває ніби між світами: відчуваючи зв’язок з Навью – предками, очищаючи минуле, утверджуючи силою своєї віри Яв – сьогодення, «виявляючи» потрібні образи і таким чином формуючи щасливе майбутнє, праведні думки – Прав. Мотаючи ляльку, жінка мотає свою долю. Тому найважливіший етап у виготовленні ляльки-мотанки – формування ідеї, задуму, образу. А вже під ідею підбирається матеріал і з’являється ім’я ляльки, тобто задум реалізовується. Майстриня повинна вирішити: з якою метою вона робитиме ляльку, в чому вона допомагатиме її власнику, які потаємні бажання реалізовувати. Наприклад, помиритися з кимось, якщо посварилися, тоді в ляльку закладаються образи прощення, або вирішити сімейні проблеми, тоді вкладаються відповідні до цього задуму образи та ін.
Ці образи вкладаються тоді, коли скручується валик для голови ляльки, що нагадує трипільську спіраль. Адже саме в голові зароджуються мислеобрази, таким чином голова ляльки є головним носієм енергії задуму її творця. Коли ми покриваємо цей валик тканиною для обличчя, благословляємо цю істоту. Мотаючи хрест на обличчі ляльки, можна закладати певне символічне число. Ляльку мотають тільки в благостному настрої, з молитвами можна наповнювати її енергією Живи, замовляти, тобто перебувати в священному молитовному стані. Нитку мотаємо Сонцем (посолонь), спрямовуючи енергію в русло зростання і розвитку. Мотаючи ляльку, ми закручуємо енергію, мотаємо частку. Чим більше закручуємо нитку, тим лялька стає енергійнішою. Це відповідальна духовна праця. Таким чином, лялька зберігає енергетику, інформацію свого творця. Вона завжди відображає внутрішній світ майстрині, що проявляється в «характері» ляльки: зовнішності, кольоровій гамі, фасоні одягу, розмірі та ін.
Велике значення має день, коли змотується лялька. У п’ятницю – день Мокоші та неділя – день Роду, усіх Богів – не слід робити ляльку. Так, народний майстер Валентина Бердник-Сокоринська при виготовленні ляльки-мотанки завжди дотримується значення свят та фаз місяця. Наприклад, на родючість, багатство ляльки робиться на фазі зростання місяця, на сімейне щастя і успішні справи – коли повний місяць, а на фазі спадання робляться ляльки на відворот від проблем і хвороб.
Умовно роботу над лялькою-мотанкою можна поділити на два етапи: створення тіла ляльки та створення вбрання. Коли мотається тіло ляльки, вузлики не зав’язуються. Один вузлик зав’язується в самому кінці, коли тільце ляльки сповиватиметься, у місці пупа, що символізує народження, перев’язування пуповини, і в цей момент закріплюється сила наміру майстрині. Вважається, що зав’язуючи вузлик, потрібно загадувати бажання. Допускаються вузлики при виготовленні рук (закріплення по краях валика для рук), це можна пояснити тим, що виготовляються руки окремо, а потім примотуються до тіла ляльки. Але ляльки-мотанки можуть і не мати рук.
Почату ляльку потрібно обов’язково закінчити, щоб уникнути нещасть.
Наряд для ляльки, поки він не примотаний, можна вишити, підшити до нього мереживо, прикраси. Також і головний убір можна пошити окремо. Елементи одягу ляльки також мають оберегове символічне значення. Спідниця символізує землю, вишита хвиляста лінія на фартуху вказує на зв’язок із водою, сорочка – триєдність світу, головний убір (стрічка, хустка, очипок) – зв’язок із небом.
Сакральна лялька-мотанка – берегиня, один із членів родини, помічниця у житті. Її можна розмістити на покутті, біля вхідних дверей, над дитячим ліжечком, перед столом. Любов і світло душі, вкладене у неї, створять щасливу долю сім’ї, роду і крізь простір і час передадуть її нащадкам.

ШЛЯХ ДО СЕБЕ САМОЇ У російській народній казці «Василиса Прекрасна» зберігся образ сакральної ляльки-помічниці. Заглибившись у таємниці цієї казки, ми можемо багато прояснити у природі жіночої душі.
К.П.Эстес у книзі «Та, що біжить з вовками. Жіночий архетип у міфах і оповідях» пише, що старовинна казка про Василиса – це історія про ініціацію жінки, розвиток жіночої душі. Психолог Разіда Ткач у книзі «Саморозкриття жінки за допомогою чарівної казки «Василиса Прекрасна» описує, як можна за допомогою цієї казки опрацювати психологічні проблеми, пов’язані з неякісним проживанням певних вікових етапів. Таким чином, головною метою героїні є набуття глибинної мудрості жінки, без якої неможливо збудувати щасливе життя.
Щоб набути внутрішньої жіночої сили, душа повинна виконати певні завдання. І найперше завдання – «дозволити надто доброї матері померти». Казка починається з того, що мати Василиси вмирає, але перед смертю разом зі своїм благословенням дарує дочці лялечку і карає берегти її завжди при собі, а якщо станеться якесь горе, дати їй поїсти і запитати у неї поради. Через лялечку мати передає дочці жіночу інтуїцію, родову силу, яка допомагає дівчині пройти через усі випробування. На думку К.П.Эстес, лялечка висловлює внутрішній жіночий дух, голос внутрішнього розуму, внутрішнє знання та свідомість. Вона – символічна копія первісної «самості», душі, інтуїції. Тримати лялечку при собі – отже, отримувати материнську допомогу, поради. Годувати лялечку – підтримувати емоційний чуттєвий зв’язок із матір’ю, своїм родом, зі своєю інтуїцією. Сохань І.В. вважає, що наказ матері годувати лялечку означає «необхідність внутрішньої роботи, щоб не забути себе і не відсторонитися в розмаїтті життєвих турбот від своєї суті та призначення, і ще – здатність нагодувати, притиснувши при цьому себе, вказує на здатність пожертвувати чимось заодно чогось важливішого і по-справжньому насущного».
Якщо сприймати казку поверхово, стає дуже шкода Василису, якої відтепер не бачити материнської ласки. Але, щоб усвідомити таємний зміст цієї казки, треба зрозуміти, що її елементи зображують якості однієї-єдиної жіночої душі. Тобто на рівні образів, архетипів смерть доброї та лагідної матері означає прощання з дитинством душі, відмова від надмірної материнської опіки. Щоб пройти посвяту (ініціацію) у справжню жінку, героїня має взяти він відповідальність за самостійне життя, розвивати усвідомленість своїх дій. Саме це символізує смерть матері в так званих жіночих казках.
Далі у світ Василіси входить огидна родина мачухи, перетворюючи її життя на пекло. Мачуха та її дочки уособлюють «тінь» – «темні» аспекти душі, які его заганяє в глиб підсвідомості. Це ті неприйняті частини душі, які створюють проблеми героїні. На цьому етапі ініціації жінку зневажають дріб’язкові причіпки власної душі: «Ти недостойна кращого. Ти дурна і бездарна. Тобі дозволено від цього досі і не більше». Таким чином, наступне завдання героїні: прийняти темні сторони своєї душі, стати цілісною, врівноважити білобу та чорнобу, а значить стати собою. Конфлікт між надто доброю, доброю, поступливою натурою та надто вимогливою, агресивною загострюється. Мачуха і сестри хочуть перевести розквіту душу, тому гасять вогонь у будинку, без якого неможливе життя. Погашений вогонь символізує смерть старого способу життя. Символічна смерть – це перший етап у структурі посвячення.
Тепер перед Василісою стоїть завдання роздобути вогонь. Через темний ліс до хати Баби Яги веде Василису лялечка-інтуїція, тобто героїня має довіритись своїй інстинктивній природі.
Баба Яга – це суть інстинктивної, цілісної душі. Це прообраз Мокоші – мудрої та справедливої ​​Богині, яка пряде нитку людської долі. Якщо той, хто приходить, ставиться до неї з повагою – дарує йому Долю, а якщо виявляє невігластво і непослух – посилає Недолю. Баба Яга вселяє страх, тому що одночасно уособлює і руйнівну енергію, і енергію життєвої сили. Незважаючи на всі загрози, вона завжди справедлива. Вшанування перед великою силою – вирішальний урок. Жінка має зуміти вистояти перед силою, адже, зрештою, якась частина цієї сили перейде до неї. Василина просить у Баби Яги вогню, і та погоджується, але тільки в тому випадку, якщо натомість дівчина виконуватиме для неї домашню роботу. Мовою образів у такий спосіб Баба Яга вчить Василису наводити лад у будинку своєї душі. Прання одягу Баби Яги символізує очищення, має на увазі просочування, наповнення духовністю, вищою силою, таємницею, оскільки одяг несе її образ, енергетику. Василина вчиться оновлювати душу, стираючи волокна буття. Підмітати в хаті Баби Яги – значить вчитися розбирати, розуміти, утримувати гаразд, очищати дім своєї душі, впорядковувати внутрішнє життя. Щоб куховарити для Баби Яги, потрібно розпалити творчий вогонь своєї душі, вогонь любові, ліпити себе за образом і подобою Великої Богині. Завдання перебрати зерно, відокремивши хороше від зіпсованого, – це розвиток вміння точно впізнавати, безпомилково відокремлювати справжнє від хибного, робити тонкі відмінності в судженнях, що допоможе зробити правильний вибір у житті. За допомогою цієї роботи Василина збирає себе, структурує свою психіку. Безстатусний, проміжний стан присвячуваного – це другий етап ініціації.
За хорошу роботу Баба Яга вручає Василисі палаючий череп. На перший погляд жахливий образ («Як таке можна читати дітям?!»). Але на глибинному рівні череп символізує зв’язок із предками. У давнину кістки вважалися засобами викликання парфумів, особливо важливим був саме череп. Таким чином, це символізує, що Баба Яга передала Василисі давні родові знання, дар знання. Василина злилася воєдино зі своєю силою і тепер бачить світ і своє життя у новому світлі. Коли Василина приходить додому, череп спостерігає за мачухою та дочками, а потім спалює їх вщент, тобто відбувається трансформація тіньових сторін душі. Відродження у новій якості, повернення до життя у новому статусі – третій, завершальний етап ініціації.
Василиса – образ жіночої душі – здійснює величезну внутрішню роботу, завдяки чому проходить вікове посвята в мудру жінку, набуває інтуїції, цілісності, заслуговує на щастя. Тепер вона має внутрішні сили творити свій світ у коханні та гармонії. Вона відкрила у собі Дику Жінку – первозданну Богиню. Таким шляхом Василиса Прекрасна перетворюється на Василису Премудру.
Відтепер те, що здатна створити Василиса завдяки внутрішній жіночій силі та мудрості, гідне лише царя. Вона тче найтонше полотно – полотно своєї долі, з якого пошити сорочки для царя не може ніхто, крім неї. Цар знаходить Василису і впізнає її як свою наречену. Казка закінчується словами у тому, що Василиса «…лялечку до кінця свого життя завжди носила у кишені». Це напуття, щоб завжди чути голос своєї душі, пам’ятати про свою справжню первозданну природу. Так народжується Богиня.
Зоряна ЗДЗЕБА

1.
лялька 1 (700x676, 554Kb)

2.
лялька 2 (700x437, 109Kb)

3.
лялька 4 (601x700, 503Kb)

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
Арт-терапія
Арт-терапія / Фототерапія
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній