Як працює лялькотерапія

Як працює лялькотерапія

IKEA-TITTA-FOLK-PARMAK-KUKLASI-10-LU-PAKET__32244641_0 (500x500, 14Kb)
Арт-терапія – це використання різних видів мистецтва в лікувально-коррекційних цілях. Наприклад, образотворчого мистецтва, коли пацієнти під керівництвом арт-терапевта займаються живописом, але не для того, щоб стати художниками, а щоб вижити в собі якісь комплекси, виплеснути та переосмислити ті чи інші переживання. Здобути внутрішній спокій і душевну рівновагу. Існують асоціації арт-терапевтів. Наприклад, Міжнародне товариство арт-терапевтів та арт-педагогів «Метаморфоза», яке об’єднало у своїх лавах лікарів, психологів та педагогів, які використовують такі види мистецтва, як живопис, театр, орігамі, кераміку, комп’ютерну анімацію тощо.

Все це дуже цікаві, оригінальні напрацювання, кожна з яких варта окремої статті, але сьогодні ми поговоримо про лікування театром, точніше, про лялькотерапію. Автори цієї методики педагог Тетяна Шишова та психолог Ірина Медведєва самі пишуть п’єси для лікувальних лялькових вистав і ставлять їх разом із дітьми, які потребують психокорекції. Сьогодні Тетяна Львівна Шишова у нас у гостях.
Тетяно Львівно, у чому суть лікування мистецтвом, грою стосовно дітей?

Діти дошкільного та молодшого шкільного віку не усвідомлюють свої психологічні проблеми як щось, що заважає їм жити. Ось якщо малюк заїкається – тоді так, він може це зрозуміти, особливо коли його починають дражнити. Дошкільник, який страждає на енурез, теж може усвідомлювати свою проблему і переживати. Але якщо дитина, наприклад, сором’язлива, то часто вона начебто й не хоче долати і навіть користується цим, відмовляючись спілкуватися з однолітками. Живе як би сам собою. Інша річ, коли він долає цю сором’язливість і виявляється, що він із задоволенням спілкується. І ось за допомогою арттерапії, коли увага дитини відвернена грою, через опрацювання в ігровій формі тих чи інших завдань можна досягти значно більших результатів, ніж у розмові з лікарем, психологом. Тому що гра – це основна сфера діяльності дитини. Стимулювати його до гри не доводиться, і він робить це із задоволенням.

А що саме є методом «лялькотерапії»?

Наш інструмент – це ляльковий театр. Ми маємо ширму, ляльки. Дітям здається, що вони вчаться бути артистами, вчаться розігрувати невеликі сценки, а потім і спектаклі. Але наше завдання не навчити їх бути артистами, а допомогти через гру скоригувати поведінку, налагодити стосунки з навколишнім світом. Через корекцію поведінки долаються різні хворобливі, зокрема й медичні симптоми. Наприклад, той самий енурез чи заїкання. Тому що дитина починає почуватися комфортно, знаходить внутрішній спокій, рівновагу, і всі ці неприємні явища проходять як би самі собою.

У якому віці це лікування найефективніше?

За нашою методикою — з 4 до 13-14 років, але найоптимальніший вік — це дошкільний і молодший шкільний.

А чи батьки беруть участь?

Обов’язково, оскільки з ними ведеться психологічна робота. Адже всі поведінкові відхилення, неврози насамперед виявляються і розвиваються в сім’ї. І якщо працюєш із невротиком — треба обов’язково працювати з його родиною.

Тобто вся справа у батьках?

Ми так не рахуємо. Як правило, вся справа у дитині. І з таким складним малюком батьки не впораються. Участь у спільних розмовах їм дуже допомагає.

Коли видно перший ефект?

Наша методика складається з двох циклів з 8-9 занять. Перший цикл – це театральні етюди на ширмі, а другий – це вистава. І десь на середині першого циклу вже відбуваються якісь зрушення на краще. Далі буває легше. Одного циклу багатьом дітям буває цілком достатньо.

А що, власне, дає постановка цілої вистави?

Під приводом роботи з участю діти проробляють саме ті моделі поведінки, які оптимальні саме їм, проробляють і переживають ситуації, створюють вони напруга, страх.

Тобто, якщо дитина сором’язлива — вона отримує роль сміливого та агресивного персонажа?

За сором’язливістю можуть ховатися різні речі. Спочатку треба зрозуміти, чи справді малюк сором’язливий, чи це прихований лідер, який боїться поразок? В одній з наших п’єс є персонаж, який називається Гачок — такий зігнутий, з опущеною головою, який думає, що він найгірший. І ось наприкінці вистави він має розпрямитися і подолати свій комплекс невдахи — це роль для дитини істинно сором’язливого, але не прихованого лідера.

Чи допомагають ці заняття дітям, які внутрішньо їм опираються?

У нас часто буває так, що перші кілька занять хтось із дітей чинить опір: не хоче брати участь, репетирувати. Якщо батьки йдуть у нього на поводі, закидають заняття, то для дитини це дуже погано. Тому що таке маля хоче брати участь навіть більше, ніж інші діти. Просто він не може подолати бар’єр, який йому заважає. Натомість потім він прагне бути першим. Найчастіше такі діти приховані лідери.

Ви назвали енурез, заїкуватість, неврози, а які ще захворювання можна вилікувати за допомогою лялькової терапії?

У нас досить добрі результати з бронхіальної астми. Тому що ця хвороба часто пов’язана із неврозами. Траплялися випадки, коли у дітей проходив діатез, якісь шкірні алергічні захворювання: просто в результаті занять у дитини налагоджується загальний тонус, самопочуття і, відповідно, відбуваються зрушення в обміні речовин… Але цілеспрямовано ми цим не займаємось. Насамперед ми працюємо з різними поведінковими відхиленнями, з їх величезним спектром. Це агресивність, страхи, сором’язливість, ревнощі, демонстративність, розгальмованість і, навпаки, загальмованість, некерованість, підвищена чутливість та багато іншого. Єдине, з ким ми не працюємо – це з дітьми, які мають сильну затримку розумового розвитку.

А чи існують взагалі якісь методики в арттерапії, які допомагають подолати чи якось допомогти за цих затримок?

Я не знаю методик, які дозволяють розумово відсталу людину зробити не розумово відсталою. Йдеться лише про корекцію поведінки, про більшу гармонізацію, зокрема соціалізацію дітей, наприклад, із синдромом Дауна. Такі центри є. Але ми займаємося лише поведінковими проблемами, невротичними симптомами, які завжди взаємопов’язані.

Ролі в «лікувальних» спектаклях розподіляються залежно від типу характеру тієї чи іншої дитини?

Не зовсім швидше залежно від наших завдань. У нас була дитина дуже загальмована, млява. З одного боку, це дуже зручно: скажеш – зробить, посадиш – сидить. Із дітьми не грає. Маму це лякало. Після першого циклу занять він трохи пожвавішав, почав брати участь у загальних іграх, непогано показував етюди. І в п’єсі за мотивами «Сірої Шийки» Мамина-Сибіряка ми йому дали роль синочка качки, забіяки, пустуна. Щоб через роль він почав проявляти себе як нормальний, живий хлопчик. І справді, через програвання цієї моделі поведінки, а ми не просто репетируємо виставу, а й просимо дітей удома програвати схожі сценки, її поведінка нормалізувалася.

Інший варіант. Наприклад, образ зайця в російських народних казках зчеплений з такими людськими якостями, як боягузливість, нерішучість, викликає у дітей співчуття, бажання допомогти. Боязкі діти нерідко ототожнюють себе з цим казковим персонажем. І перемога боягузливого казкового зайчика над вовком чи лисицею сприймається ними як їхня власна і може стати стимулом до подолання власних страхів.

Як батьки можуть визначити у грі, які у дитини проблеми, переживання?

Часто діти не розповідають, що у них відбувається у садочку. І мама може запропонувати своїй дитині пограти в дитячий садок та відтворити якусь ситуацію. «Ось цей хлопчик приходить вранці в садок, а ти будеш за виховательку, що вона каже?.. Приходять інші діти» і т. д. У цій грі батьки побачать багато, бо дитина буде переносити свій досвід у ігрову ситуацію. Можна трохи його спровокувати: «А ось вихователька каже так». “Ні, – заперечить ваша дитина, – вона говорить так”. Дуже часто батьки вважають свою дитину тихою, забитою, а в грі раптом виявиться, що вона забіяка, наприклад, вона почне битися ляльками, буде дуже задоволений при цьому. Необов’язково, що він саме так і веде себе в саду, але цілком можливо, така поведінка вважає для себе ідеальною. Орієнтується нею.

І те, що дитина приховує, через гру буде виплеснуто?

Так. Але ще треба вміти це правильно інтерпретувати. Батьки краще розуміють свою дитину, коли вдаються до допомоги арттерапії.

Джерело: nanya.ru

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
Арт-терапія
Арт-терапія / Психологічний інструментарій та інвентар / Психологічний малюнок
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній