Як зрозуміти, чи ти травмований…

Як зрозуміти, чи ти травмований…

 

Покалічений, але цілий
Поранений, але живий
Подряпаний, але зарубцювався

Травми — популярна тема, скільки буде людство, стільки будуть і психологічні травми. І напевно можу сказати: всі психологічні травми можна пережити, якщо є привід для життя. А от якщо ні, то і без травм людина знайде привід не жити. Що лежить в основі цього вибору – бути чи не бути, жити чи не жити – сказати однозначно складно, але як люди виживають – це я бачила.

Є в людях унікальна, невидима і невловима сила, що при будь-яких болях і стражданнях, які, здавалося б, розривають душу, знову допомагає витримати і бути щасливими. Що ж це таке? Спробую про це поміркувати.

1. “Синдром мети”. Чи чули ви колись про синдром цілі? Він бере основу з дитинства, коли батьки м’яко та ніжно стимулюють дитину довести справу до логічного завершення. Прибрати іграшки, натягнути колготки (а ох як непросто зробити дворічці), помити по собі посуд. У будь-якій справі ставити крапку. І виростає дорослий, що вміє доводити справу до результату, і в такого навіть якщо і будуть круті повороти долі, він сприйме їх як труднощі, які треба пройти та йти далі. Думаю, завжди треба почекати та побачити, чим усе скінчиться.

2. “Синдром я-зможу”. Люблю цей механізм, коли людина конкурує сама з собою. Механізм цікавий, можливо не дуже здоровий, але ефективний. Якщо хоча б одна людина зробила це, то і я зможу. Прошу не плутати з конкуренцією з кимось, хоч і це працює. Внутрішня конкуренція в середині себе, напевно, є важливою частиною виживання та досягнення і відкриває у людині безмежний потенціал Я. І фраза “я виживу, бо зможу” дуже надихає.

3. «Жонглювання смислами». Один із трюків нашого спритного мозку — змінювати та підмінювати смисли. Якщо ми вигадали, приручили сенс, заради чого жити, то жодна травма нам не страшна. Вся історія людства – це історія смислів, і зараз найвдаліший період: ми нарешті можемо їх вибирати самі. І ось тут вся магія сенсоутворення починає працювати на повну: якщо один сенс не працює – придумай інший. Адже що робить маркетинг? Він торгує смислами. Те саме декларує і психологія травми — придумай заради чого тобі жити.

4. “Не вірю в травму”. Бачила історії, за яких люди, проходячи найважчі події, проживали їх легко та йшли далі. Просто тому, що не вірили самі в те, що це травма, називали це просто життя. А життя різне. Завжди півсвіту плаче, півсвіту скаче. І така Віра давала сили впоратися, регенерувати душу від болю та страждань. Віра творить чудеса – і це істина.

Ось такі думки прийшли на думку з цього приводу.

Хочеш бути травматиком – будь! Але це не обов’язково: ми маємо величезну міць реальності наших захисних механізмів.

 

@Вікторія Назаревич 2020

 

 

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній