Як організувати домашній театр ляльок?

Як організувати домашній театр ляльок?

kuk-semya-odegda-zz_novyiy-razmer (700x539, 124Kb)
Ви вже грали з малюком у ляльки чи, можливо, ви вже відвідали ляльковий театр? Якщо ви побували в ляльковому театрі або бачили лялькову виставу, наприклад, в Обласному реабілітаційному центрі, то спостерігали, як щиро малюк сміється веселим витівкам героїв. У цьому нічого дивного. Лялька в очах малюка – справжня, жива. Дитина часто намагається одушевити іграшку. А якщо вона ще й рухається, співає, танцює, розмовляє, може надовго захопити його. І часто саме лялька пояснить дитині те, що вам не вдається втлумачити синові чи доньці.
Можна, звичайно, стати лише споживачем, тобто прийти на готову виставу та подивитися її. А можна стати творцем лялькової вистави. У дитячій психології існує цілий напрямок – лялькотерапія. Одягаючи на руку ляльку, малюк ніби зливається з нею, через неї переживає різні життєві ситуації, може впоратися зі своїми страхами, виплеснути негативні емоції або навпаки поділитися своєю радістю.
Створюючи домашній ляльковий театр, ви разом з дитиною випробуваєте безліч ролей: готуватимете різних ляльок, малюватимете декорації, писатиме сценарій майбутнього шедевра, вигадуватимете як оформити сцену, продумуватимете музичний супровід і вінець всього: показ вистави. Тільки уявіть, скільки уяви, творчості, впевненості у собі вимагатиме це заняття від дитини. А ще тренування дрібної моторики рук, розвиток мови, художнього смаку та фантазії, пізнання нового та цікавого, радість спільної діяльності з близькими людьми, гордість за свої успіхи та цей список можна продовжувати ще.
Створення домашнього театру ляльок настільки розвиваюча і багатогранна діяльність, що варто не пошкодувати на цей час і сили.
Почніть свою діяльність зі створення домашнього театру з вибору сценарію. Це визначається віком дитини. Чим він молодший, тим простіше має бути ваша вистава. Ідеальними будуть народні та авторські казки. Можна виділити три варіанти вибору сценарію: перший – можна взяти готовий текст казки та розіграти його слово у слово; другий варіант – трохи змінити казку (наприклад, додати смішні епізоди, переробити кінцівку відомої казки, запровадити нових персонажів); і третій – придумати та розіграти свою власну історію. При цьому необхідно враховувати думку та інтереси дитини. Може, вашому малюку вже подобається якась казкова історія? Тоді варто розпочати роботу домашнього лялькового театру саме з неї. У Додатку 3 ми пропонуємо вам кілька сценаріїв за відомими казками.
Коли сценарій готовий, подумайте, які ляльки вам знадобляться. Часто одна лялька може брати участь у багатьох спектаклях, якщо надіти на неї інший одяг. Таким чином, лялька-дівчинка буде і Червоною Шапочкою, і Попелюшкою, і Машенькою з «Трьох ведмедів». Просто необхідно поміняти їй зачіску, вбрання, головний убір. Другорядні персонажі не обов’язково повинні бути ляльками-рукавичками. Можна використовувати готові м’які іграшки чи зробити ляльки самим. Про те, які бувають ляльки та як їх виготовити, розповідається у Додатку.
Тепер приступаємо до виготовлення декорації та оформлення сцени. Для найпростішого спектаклю, де немає особливих декорацій, можна просто натягнути поперек кімнати мотузку, а на неї повісити великий шматок тканини. Ширма готова! За бажанням, можна її прикрасити вирізаними з паперу квітами, метеликами, дитячими малюнками чи ще чимось – це залежить від теми вистави. Якщо ви любите шити, то дуже оригінально виглядатиме ширма, зшита з різних клаптиків. Якщо ви зважилися на декорації і дитина горить бажанням вам допомогти, то з ширмою роблять інакше. Якщо вам необхідний за сценарієм ліс або будиночок, можна покласти широку дошку на спинки двох стільців і все це задрапірувати тканиною. Тепер зверху на дошку можна поставити всі необхідні декорації. Зробити їх можна із щільного картону або з фанери, якщо вам допоможе тато. Бажано, щоб декорації мали багатофункціональний характер. Так, наприклад, будиночок можна розмалювати і зовні і всередині: зовні у вас палісад, вікно, а всередині кімната промальована. На деякій висоті від ширми можна протягнути нитку і на неї підвісити картонні сонечко, хмари, хмари, веселку, зірки згідно з вашим сценарієм.
Після того, як усі приготування зроблено, можна приступати безпосередньо до репетицій. Під час репетицій підберіть музичний супровід для вистави. Це зробить його ще більш яскравим та незвичайним. Для цього необхідно: всі звукові фрагменти, які вам підходять, записати на касету або диск по порядку. Потім попросіть, щоб хтось (тато, старші діти) виступив звукорежисером і включав відповідні музичні фрагменти у потрібний момент. Визначте з дитиною, хто які ролі гратиме. При цьому враховуйте, що ви можете керувати відразу двома ляльками, а ось малюку спочатку варто довірити тільки одну. Якщо у вас маленька дитина, ускладнюйте завдання поступово. Для початку – прості ролі, де мало слів і дій, а коли дитина освоїться з лялькою, запропонуйте їй складнішу роль.
І головне: пам’ятайте, що ваша мета не ідеально поставлена ​​вистава, а задоволення та радість, яку він несе юним артистам та глядачам. Навчіть дитину імпровізувати, якщо раптом під час показу щось піде не так.
Тепер у вас все готове до прем’єри. Можна оформити запрошення на вашу виставу і роздати бабусям, дідусям, хрещеним, друзям дитини. Важливо, щоб прем’єра залишила в душі малюка позитивні та радісні переживання. Варто подумати про солодкий стіл після прем’єри. Піднесені дебютанту квіти та бурхливі оплески від близьких людей будуть запорукою подальших постановок. Можливо, наступний спектакль ви покажете у дитячому садку, куди ходить дитина. І ймовірно, що до вашої маленької трупи приєднаються й інші батьки з дітьми, утворивши справжній творчий колектив.

Майстерня ляльок

Походження іграшок (ляльок) пов’язане з релігією стародавніх народів, які вірили, що іграшкові фігурки мають магічну силу, здатну оберігати дитину від зла, принести їй здоров’я і щастя. Люди здавна вірили, що лялька має таємничу містичну силу, і надприродні можливості. Вони використовували ляльки в обрядах вигнання хвороб. Наприклад, у Японії є відомий обряд, під час якого на ляльку «скидають» недуги її хворого власника. Після цього ляльку садять у паперовий кораблик і пускають у плавання. Згодом кораблик розмокає, і лялька разом із усіма хворобами людини тоне. Аналогічні обряди є і в Росії. Існує легенда про те, що одного разу взимку в селянській сім’ї, яка жила в лісовій хаті, захворіла дитина. Хлопчик згасав і все питав, коли настане літо. Батько, щоб полегшити страждання сина, вирізав із сосни птахів та розвішив їх по хаті. Син побачив їх, попросив їсти і почав одужувати.
Іграшки так само розважали, балували дітей, допомагали їм пізнавати самих себе та навколишній світ, розвиватися духовно та фізично.
Мало що змінилося з плином століть, змінилися лише матеріали, за допомогою яких майстер надає ляльці індивідуальність. Куплені або зроблені самостійно частини обличчя, синтетичне волосся, рухомі кріплення дають можливість створювати найрізноманітніші конструкції іграшок, ляльок. Іграшки можна виконувати з різних матеріалів, різних видів: об’ємні, площинні, пальчикові, рукавички, паперові, з підручного та природного матеріалу. Іграшку-ляльку можна змусити дзвеніти, тріщати, свистіти, гудіти, говорити і співати різними голосами.

Види ляльок різноманітні:
1. Площинні ляльки – їх основою служить картон, на задньому боці якого пришивають петлю, щоб можна було маніпулювати нею, оформлення зверху тканиною, папером, намистинками.

2. Напівоб’ємні – виготовляються також як площинні по викрійці, тільки між основою (картоном та матеріалом) роблять м’яку прокладку, яка надає іграшці об’єму.

3. Об’ємні – виконуються з кількох деталей, кожна набивається ватою, поролоном, синтепоном, потім скріплюються.

4. Каркасні ляльки – використовують м’яку дріт (перетином 1-2мм) і тканину, каркас роблять стосовно розміру іграшки. Фігури звірів і людей, завдяки гнучкості каркасу, можуть змінювати пози і приймати різні положення.
5. Ляльки з паперу – художнє конструювання з різної фактури паперу (тонкий, товстий, гофрований, оксамитовий, серветковий) за допомогою кольору та форми допомагає створити образи, передати характер, настрій. Виконують фігурки, застосовуючи різні прийоми конструювання (з циліндра, конуса, прямокутника, кола, квадрата…). Такі ляльки гарні у тіньовому, настільному театрі та на фланелеграфі.
6. Лялька «Бібабо» (пальчаткова) – голова ляльки – кулька (діаметр 10 см), набита матеріалом. Після набивання затягують не туго, вставляють трубку (трубка клеїться з картону або щільного паперу діаметр повинен відповідати вказівному пальцю дитини). Таким чином, голова виходить на рухомій шиї. Замість лялькового одягу використовують рукавичку або шиють халатик з викрійки.
7. Лялька-маріонетка – це лялька, яка пересувається за допомогою прив’язаних до її рук та ніг ниток. Шиються валики для ніг, рук, шиї, тулуба залежно від ролі ляльки. З’єднуються хрест-навхрест палички-промінчики або олівці, для маніпулювання лялькою до кінцівок прив’язується міцна нитка або волосінь. Ляльковод, по черзі потягуючи за ниточки, змушує ляльку оживати.
8. Ляльки з рукавичок і рукавичок – виконуються зі старих рукавичок і рукавичок. На них нашиваються гудзики, пряжки, стрічки, фетр так, щоб вийшли очі, рот, брови. Ніс утворює великий палець рукавиці, а голову — основна її частина. Від руху руки зміщуються очі, рот, ніс та обличчя ляльки оживає.

9. Маппет-лялька складається з двох основних частин – голови та тулуба. Для голови потрібна кулька такого розміру, щоб у ній помістилася рука ляльковода. Ляльці робиться великий рот – надрізається кулька до половини, а в розріз, що вийшов, вшивається овальний шматок картону (ця деталь обклеюється тим же матеріалом, з якого шиється вся лялька, заготовка складається навпіл і кладеться під прес, а за тим вклеюється в прорізі кульки згином всередину) . Халатик шиється таких розмірів, щоб на кінцях рукавів можна було розмістити рукавички. Одна рука-рукавичка кріпиться до пояса, інша служить для того, щоб керувати лялькою. Оформляється лялька за задуманим персонажем.

Всі перелічені види ляльок можуть бути використані як на заняттях з лялькотерапії, що проводяться фахівцями, і на розважальних заходах, так і в домашньому театрі.
Іграшка, зроблена дитиною за допомогою дорослого, є не тільки результатом праці, а й творчим виразом її індивідуальності. Діти навчаються планувати свою діяльність, володіти різними інструментами, підбирати потрібний матеріал, відповідально підходити до роботи, розвивають смак. Лялька, що пройшла через руки дитини, стає особливо привабливою. Річ, над якою він працював, вкладаючи в неї вигадку, фантазію та любов, оживає в його руках, доставляючи радість дитині та оточуючим. Таким чином, робота з виготовлення іграшок-ляльок є творчою діяльністю та відповідає завданням художнього та трудового виховання дітей.

Література
1. Агапова І.А., Давидова М.А. М’яка іграшка своїми руками-М.: Рольф, 2001.
2. Нагібін М.І. Чудеса з тканини своїми руками. Популярний посібник для батьків та педагогів – Ярославль: Академія розвитку: Академія, К °: Академія Холдинг, 2000.
3. Новікова І.В., Базуліна Л.В. 100 виробів з природних матеріалів – Ярославль: Академія розвитку: Академія, К °: Академія Холдинг, 2001.
4. Столярова О.М. Іграшки-подушки – М.: Вид-во «Культура та традиції», 2003.

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній