Ігротерапія та казкотерапія дітей (основні завдання з організації арт-терапевтичного простору)

Ігротерапія та казкотерапія дітей (основні завдання з організації арт-терапевтичного простору)

  (392x698, 34Kb)
Дитина, яка приходить до кабінету психолога чи психотерапевта, має потрапити у чарівний світ, де професіонал знайомить його з необмеженими можливостями звичайних іграшок. Для різних цілей підготовлений цілий арсенал професійно продуманих, різнобічних, виконують різні функції предмети. Так, у роботі необхідно враховувати основні завдання психологічної допомоги дітям:
– Направити роботу на відновлення контакту всіх членів соціальних систем та об’єднати їх зусилля, спрямувавши на розвиток дитини;
– у процесі співробітництва з психологом відновити спотворений чи порушений раніше соціальний контакт;
– Спрямувати дію на відновлення взаєморозуміння та емоційного контакту дітей та дорослих;
– використовувати кабінет та колекцію іграшок для формування навичок дітей та оптимізувати їх перенесення у реальну соціальну ситуацію;
– Забезпечити творчу взаємодію всіх суб’єктів корекційного процесу;
– адекватно направити допомогу з боку значних дорослих;
– надавати психологічну допомогу одночасно дитині та значним дорослим;
– корекційно впливати на всі сфери психічної діяльності дитини – рухову, пізнавальну, емоційно-вольову;
– інтегрувати різні психотерапевтичні напрямки у процесі роботи з дитиною;
– Враховувати типологічні особливості дитини;
– оперативно вирішувати актуальні психологічні проблеми дитини;
– забезпечити формування необхідних психологічних новоутворень,
– проводити вибір конкретних форм та засобів корекції на основі аналізу актуального рівня та зони найближчого розвитку дитини;
– Формувати корекційні дії з урахуванням особливостей реальної соціальної ситуації, в якій знаходиться дитина;
– мотивувати дитину на подолання сформованих у дитини неефективних захисних реакцій та рольових позицій;
– Цілеспрямовано формувати у дитини вищі психічні функції;
– Формувати внутрішній план дій дитини;
– орієнтувати дитину в сенсах та в операційному сенсі діяльності, що дозволить компенсувати несприятливі тенденції;
– реалізовувати корекційні дії, враховуючи вікові особливості дитини;
– Проводити корекцію, спираючись на сильні сторони особистості дитини і добре розвинені у неї вищі психічні функції та навички;
– Проводити психологічні заняття в емоційно привабливій формі [3].
Ігротерапія, з погляду А.І.Захарова [1], виконує три функції: діагностичну, терапевтичну та навчальну. При організації гри необхідно дотримуватися таких правил:
– Вибір ігрових тем повинен відображати інтереси дитини;
– керівництво грою з боку дорослого допомагає розвивати самостійність та ініціативу дітей;
– не слід коментувати та втручатися у дитячу гру;
– дорослий у грі щиро цікавиться дитиною та намагається будувати з нею теплі, дбайливі стосунки;
– Дорослий створює у дитини відчуття безпеки, можливості вільно виражати власне «Я»;
– Дорослий повинен вірити у здатність дитини діяти відповідально, самостійно вирішуючи особисті проблеми.
Ігри неможливо організувати без іграшок. Спостерігаючи за тим, які іграшки вибирає дитина, можна зробити припущення про її психічний стан. В.К. Лосєва [2; с.54] зазначає, що, спостерігаючи за грою дитини, можна аналізувати такі моменти:
– яку іграшку вибирає дитина, а які роздає іншим учасникам;
– який сюжет придуманої гри та як вона закінчується;
– які способи вирішення проблем вибирає дитина в ході гри (агресія, пасивність, прохання про допомогу, втеча, чарівні перетворення та ін.);
– якою є роль батьків у іграх дітей (блокують ініціативу, надають свободу дії, намагаються грати замість них або з ними, ін.).
Непрагматичне значення іграшки дозволяє використовувати її в різних ситуаціях гри, роблячи цей предмет чарівним, а точніше кажучи, магічним. Світ таких предметів постійно змінюється, на відміну від світу «серйозних», дорослих речей та світу відповідних їм іграшок із фіксованим прагматичним значенням. Світ предметів, що постійно перетворюються, магічний. У цей «третій» світ і йде пряма реалізація бажань дитини, що виходять за межі простого прагнення наслідувати дорослих. Наслідуючи, дитина залишається маленькою, а великою вона може стати тільки в магічному, чарівному світі. До речі, саме загострене переживання дитиною цього віку протилежності «великий – маленький» зумовлює вічний інтерес дітей до казок про велетнів та ліліпутів. А саме це переживання стає особливо актуальним тому, що у грі дитина вже наслідує дії дорослих, але не може здійснити їх «насправді» [2, с.26].
Психолог повинен створити місце, що зцілювально діятиме на дитину, тому важливо пам’ятати ряд моментів, які забезпечують механізми корекції та терапії. Основною умовою успіху є колекція іграшок, яка сприяє можливості об’єктивувати свої почуття, емоції, потреби, проблеми, страхи, тривоги та, звичайно, бажання та мрії дитини.
Використання іграшок виконує ряд важливих психокорекційних та психотерапевтичних завдань, а саме:
– комплексно діагностувати дитину;
– Домогтися підвищення у дитини самооцінки, впевненості у власних силах за рахунок засвоєння нею нових навичок, досягнень успіхів у навчанні та повсякденному житті;
– Розвинути у дитини почуття відповідальності за власні вчинки;
– формувати власну реальність у процесі корекційної взаємодії;
– розігрування та адаптація до полярних ролей, не властивих на даному етапі корекції для дитини;
– комфортно та екологічно адаптуватися до нових умов життєдіяльності;
– застосувати нові форми спілкування з дорослими та ровесниками;
– ефективно обігравати та моделювати виходи зі складних сімейних ситуацій;
– зняти напругу та віртуально реалізувати свої бажання та фантазії;
– звикнути до нових соціально прийнятних шаблонів поведінки;
– символічне моделювання самоорганізовує дитину;
– цілеспрямоване моделювання позитивних емоцій забезпечує їхню автоматизацію;
– конструктивно розіграти актуальні усвідомлені чи несвідомі емоційні конфлікти дитини.
Розглянемо основні аспекти створення колекції іграшок для індивідуальної та групової психотерапії та психокорекції дітей, підлітків та дорослих. Перед тим, як створювати колекцію іграшок, важливо враховувати основне призначення колекції.
Так, для піскової юнгіанської психотерапії висота фігурок має бути не більше 8-10 сантиметрів. Це з створенням реалістичного простору для моделювання, контролю ситуації у грі. Дана форма психотерапії проходить, як правило, у спеціально організованій пісочниці розмірами 50 на 70 сантиметрів.
Для психологічної корекції та ігротерапії таких суворих обмежень немає, іграшки можуть бути до 15 сантиметрів. Але враховувати ряд факторів все ж таки варто при поборі іграшок.
Правила підбору іграшок для ігротерапії та казкотерапії:
1. Іграшку зручно брати в дитячу руку.
2. У фігурок не повинні відвалюватися деталі та частини, вони повинні бути достатньо міцними, щоб не відволікати дитину на переживання, пов’язані з тим, що вона може поламати іграшку.
3. Частина іграшок має бути реалістичною, частина стилізованою та частиною абстрактною (використовуватися як замінник).
4. Іграшки повинні бути з різних матеріалів (дерево, пластмаса, гума, тканина, скло, метал, папір), що для психолога є додатковим діагностичним моментом.
5. Різні за колірним оформленням.
6. Іграшки повинні зручно ставитися на полицю.
7. Іграшки повинні цілі та поламані, старі та нові, красиві та страшні, плоскі та об’ємні (як діагностика просторового світосприйняття).
8. Іграшки з реального життя та іграшки, які символізують фантастичні образи.
9. Іграшки, що відображають сучасність, та іграшки, що символізують побут та звичаї минулого, футуристичні іграшки.
10. Іграшки символи природи та символи цивілізації, урбанізації та прогресу.
11. Усі фігурки сортуються за групами.
12. Кожна група має добре переглядатися на полицях. Для зручності вищі фігурки ставлять далі.
Організація арт-терапевтичного простору займає важливе місце в системі психологічної допомоги дитині та сім’ї, тому використання принципів та завдань дає можливість психологу раціонально та ефективно проводити процес корекції та психотерапії.

Література
1. Захаров А. І. Гра як спосіб подолання неврозів у дітей/А. І. Захаров. – СПб.: КАРО, 2006. – 416 с.
2. Лосєва В.К., Луньков А.І. Психосексуальний розвиток дитини. – М: А.П.О., 1995. – С.64.
3. Матвєєва О. А. Форми та засоби організації комплексної психологічної допомоги дітям молодшого та середнього шкільного віку: дисертація доктора психологічних наук: 19.00.13 – Москва, 2002. – 489 с.

Назаревич Вікторія
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології

Арт-терапія
Из книги: «Я АРТ»
Арт-терапія / Психологічний інструментарій та інвентар
Арт-терапія
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній