Величезна кількість хвороб сучасного світу — від напруги, яка різна за своєю якістю та причинами, але все ж таки нестерпна. Досить часто бачимо парадоксальні форми цієї напруги: від неможливості прийняти вибір, від реалізації чужих завдань, від неминуче мучить бажань, від чужого темпу реальності, від вільного чи зайнятого часу, загалом, від усього.
З однією напругою ми успішно справляємось і можемо умовити свою свідомість шукати методи балансу, а ось з іншою напругою домовитися часто не виходить, і ми довіряємо цей процес нашому тілу.
А тіло дуже розумне, у ньому вся міць і сила первозданної природи виживання, і воно, безумовно, знаходить нам спосіб зняти цю напругу через хворобу, що часто нам не подобається, як ми думаємо з точки зору раціональної логіки. І ось уже 25 років у клінічній психології я бачу: будь-яка хвороба – правильна, вона завжди рятує.
Як мені і самій це не сумно приймати.
Але дивлячись на всю цю закономірність, все ж таки можна відстежити деякі механізми стабілізації та зняття напруги більш безпечними способами, ніж хвороба.
Наведу деякі з них:1. Зупинитись, взяти тайм-аут від думок, почуттів, дій. Часто вистачає трьох днів, щоб по закінченні терміну ви почули тихий голос бажання, а наші бажання — і є чиста енергія життя, джерело трансформацій і розвитку, що не вичерпується.
2. Закохатися, і, власне, не має значення, у що чи в кого. Пристрасне захоплення дає силу запалу та можливостей йти вперед. Це як турбіна, що включають для прискорення, і Любов долає непереборне. Але будьте готові і до гальмівного шляху, що в цьому випадку неминучий. Фізика діє і в почуттях теж, і найімовірніше, після закоханості хвороби не уникнути.
3. Автоматизація – спосіб ніби сумнівний. Але повірте, концентрація на тихій рутинній діяльності, без піків активностей та зупинок, — чудовий засіб пройти складну дистанцію життєвого шляху. Звучить примітивно, але просто робити, що робиш, рівно і без надриву, забезпечує стійкий результат, і зміни не забаряться. Ритм та темп мають значення для виживання.
4. Творити. Створення — це найпрекрасніший і ресурсний спосіб, щоб уникнути глобальної втоми від буття, і, як наслідок, її фізичної компенсації через хворобу. Творчість — феномен, що не піддається ще науці, що відключає нашу свідомість від існуючої реальності і на якийсь час створює ту, що безумовно необхідна.
Процес творчості — неначе мультигра з собою на всіх рівнях психіки. В акті творчості більше енергопотенціалу, ніж ми можемо собі це уявити у найсміливіших мріях.
Отже, чому арт-терапія для мене — це той метод, що дає причини не втомлюватися від реальності та відпочивати, не користуючись тілесною компенсацією хвороби? Адже тільки в арт-терапії, ми у своєму темпі, закохані в матеріали та процес, творимо, не контролюючи час, мазок за мазком чи штрих за штрихом, створюючи собі силу жити далі, відновлюючись у творчості як у безпечному просторі власного бажання бути!
@ Вікторія Назаревич 2020