Буду пробовать делиться наблюдениями про боль

Боль — это не просто реакция организма, а способ общения нашего тела с нашей Душой. Все знают: когда ты счастлив — боли нет, и даже если по объективным причинам есть — то её интенсивность ощущается намного ниже обычного. Итак, попробую предположить условную взаимосвязь боли и психического состояния. Сразу оговорюсь — это лишь наблюдения из практики и небольшого среза моего личного опыта работы с психосоматическими клиентами.

Острая боль
Острая боль определяется как краткая по времени проявления боль с легко идентифицируемой причиной.
Острая боль — это предупреждение организму о существующей в данный момент опасности органического повреждения или заболевания. Часто стойкая и острая боль сопровождается также ощущением ноющей боли.
Острая боль обычно концентрируется в определённом участке перед тем, как она каким-то образом распространится шире. Этот тип боли обычно хорошо поддаётся излечению.
Острая боль — это условный крик души. Если до этого не было причин и предвестников заболевания, то можно предположить, что это критическая, кризисная форма, сигнализирующая о необходимости срочного вмешательства или срочных изменений.

Такая быстрая и сильная реакция протеста может иметь достаточно раннюю природу, когда ребенку была доступна только одна форма общения с миром — крик и плач. И если провести параллель, то с точки зрения психосоматики, это может символизировать определённую форму регресса.

В психотерапевтическом аспекте регрессивность может свидетельствовать об усилении потребности в доверии и в чувстве внутренней удовлетворённости.
Потребность в заботе и безусловном принятии, не удовлетворённая в ранних отношениях родителями, становится объектом исследования и проработки в психотерапевтическом пространстве. В жизни клиента неудовлетворенные базовые потребности могут проявляться в виде соматизаций, приводящих к ощущениям острой физической боли, локализованной в тех или иных органах.

Часто можно наблюдать резкое появление острой головной боли в процессе психологической работы нашего главного «аналитического» органа, направленного на понимание (или исключение понимания) того, что происходит. За этой болью могут скрываться идеи, образы, эмоциональные реакции, откровения или воспоминания травматического характера, спонтанные инсайты, подавления важного психологического материала.

Когда мы понимаем данный механизм, возникает вопрос, что делать и какую терапевтическую тактику нам занять, когда мы сталкиваемся с такой психосоматической реакцией. И вот в этом случае, думаю, важно действовать в терапии так, чтобы «удовлетворить» регрессивные механизмы защиты, так же, как это делает родитель в отношении своего ребенка.

Успешными стратегиями в данной ситуации будут: отвлечение на что-то более интересное; символическое утешение; диалектически-образное пояснение; актуализация телесного внимания к иным формам активности.
Как психолог, ориентированный на психотерапевтические механизмы экспрессивного творчества, хочу предложить использовать визуальные методы арт-терапии для решения данного вопроса.

Какие же методы и формы арт-терапии можно использовать при такой форме защиты:
Рисунки того, что утешит;
Рисунки того, что снимет боль;
Рисунки того, что объяснит боль;
Рисунки того, что отвлечёт от боли.

Эти открытые мотивы для рисунка дадут возможность клиенту реализовать свою потребность в творческой форме, опираясь не на личность психолога, удовлетворить те скрытые потребности, которые вызвали острую боль, и сделать акцент на собственный творческий процесс, преодолев регресс сознательным актом творчества.

Виктория Назаревич 2021 ©️

Больше и глубже про работу с болью и другими психосоматическими прояалениями в курсе 🎨«Коррекция психосоматических проявлений методами арт-терапии»🎨

☎️ Телефон для записи: 097 669 82 59☎️

Спробую ділитися спостереженнями про біль.

Біль — це не просто реакція організму, а спосіб спілкування нашого тіла з нашою Душею. Усі знають: коли ти щасливий — болю немає, і навіть якщо з об’єктивних причин є — то його інтенсивність відчувається набагато слабше, ніж зазвичай. Отже, спробую припустити умовний взаємозв’язок болю і психічного стану. Одразу зазначу — це лише спостереження з практики й невеликого зрізу мого особистого досвіду роботи з психосоматичними клієнтами.

Гострий біль
Гострий біль визначається як короткий за часом прояву біль, причину якого легко ідентифікувати.
Гострий біль — це попередження організму про існуючу нині небезпеку органічного пошкодження або захворювання. Часто стійкий і гострий біль супроводжується також відчуттям ниючого болю.
Гострий біль зазвичай концентрується в певній ділянці перед тим, як якимось чином поширитися ширше. Цей тип болю зазвичай добре піддається лікуванню.
Гострий біль — це умовний крик душі. Якщо до цього не було причин і провісників захворювання, то можна припустити, що це критична, кризова форма, яка сигналізує про необхідність термінового втручання або термінових змін.

Така швидка й сильна реакція протесту може мати досить ранню природу, коли дитині була доступна тільки одна форма спілкування зі світом — крик і плач. І якщо провести паралель, то з точки зору психосоматики, це може символізувати певну форму регресу.

У психотерапевтичному аспекті регресивність може засвідчувати посилення потреби в довірі й в почутті внутрішньої задоволеності.
Потреба в турботі й безумовному прийнятті, що незадоволена в ранніх відносинах батьками, стає об’єктом дослідження і опрацювання в психотерапевтичному просторі. У житті клієнта незадоволені базові потреби можуть проявлятися у вигляді соматизації, що призводять до відчуттів гострого фізичного болю, локалізованого в тих чи інших органах.

Часто можна спостерігати різку появу гострого головного болю в процесі психологічної роботи нашого головного «аналітичного» органу, спрямованого на розуміння (або виключення розуміння) того, що відбувається. За цим болем можуть ховатися ідеї, образи, емоційні реакції, одкровення або спогади травматичного характеру, спонтанні інсайти, придушення важливого психологічного матеріалу.

Коли ми розуміємо цей механізм, виникає питання, що робити і яку терапевтичну тактику нам використати, коли ми зіштовхуємося з такою психосоматичною реакцією. І ось у цьому випадку, думаю, важливо діяти в терапії так, щоб «задовольнити» регресивні механізми захисту, такою ж мірою, як це роблять батьки щодо своєї дитини.
Успішними стратегіями в цій ситуації будуть: відволікання на щось більш цікаве; символічна розрада; діалектично-образне пояснення; актуалізація тілесної уваги до інших форм активності.

Як психолог, орієнтований на психотерапевтичні механізми експресивної творчості, хочу запропонувати використовувати візуальні методи арт-терапії у вирішенні цього питання. Які ж методи і форми арт-терапії можна використовувати за такої форми захисту:
Малюнки того, що втішить;
Малюнки того, що зніме біль;
Малюнки того, що пояснить біль;
Малюнки того, що відволіче від болю.

Ці відкриті мотиви для малюнка дадуть можливість клієнту реалізувати свою потребу у творчій формі, спираючись не на особистість психолога, задовольнити ті приховані потреби, які викликали гострий біль, і зробити акцент на власний творчий процес, подолавши регрес свідомим актом творчості.

Вікторія Назаревич 2021 ©️

Більше і глибше про роботу з болем та іншими психосоматичними проявами в курсі 🎨 «Корекція психосоматичних проявів методами арт-терапії» 🎨

☎️ Телефон для запису: 097 669 82 59☎️

Send this to a friend
e-mail: psiart.rivne@gmail.com
тел. 097-66-98-259, 063-68-17-881, 067-73-17-265

    Отправьте сообщение