Тактика фахівця при наданні арттерапевтичної підтримки дітям після втрати

Тактика фахівця при наданні арттерапевтичної підтримки дітям після втрати

 

Діти, позбавлені дитинства руками монстра, – це трагедія всього Світу!

Але це наша жахлива реальність сьогодення. Вже завтра психологи країни починають працювати з такими дітьми з міст України, яких агресор-нелюд позбавив батьків та прекрасного майбутнього, позбавив домівки та надії. Це не піддається розумінню здорового глузду, але так є.

Треба допомогати та давати віру в майбутнє, адже діти мають жити.
Можуть бути різні реакцїї, символічна смерть разом з батьками або ж вижити будь-якою ціною. І та, і та реакція для дитини є захисним механізмом та залежить від типу ЦНС.
Але зупинюсь на загальних рекомендаціях щодо тактики роботи психолога, арттерапевта:

1. Не потрібно біля дитини робити додатковий стрес, проявляти свій страх на ситуацію своєю розгубленістю: дитину позбавили всього, то ж Ви маєте бути дорослим – надійним, впевненим, добрим, але не жалісливим. Ваші емоціі не повинні вам заважати якісно підтримувати дитину. А вона їх може не витримати. Ви острівець надїї. Якщо Ваш стан не дає вам такої можливості, то опір на колег.
2. Забезпечте дитину відчуттями свого, в неї відібрала війна все: дім, родину, відчуття спокою на довгі роки. Тож хоча б символічно маєте дати дитині саме її іграшку, рюкзачок, і краще все це підписати, щоб дитина відчула, що вона є і в неї щось є.
3. Дорослий повинен казати: доки тобі важко, я буду робити все, щоб тобі було добре на наших зустрічах. Така невеличка прив’язаність хоча б не на довгий час забезпечить дитину відчуттям спокою та можливістю розслабитись.
4. Хоча б щось, що дає радість. Намагайтеся, хоча б на мить зробити щось, щоб в очі дитини повернулась мить позитивних емоцій. Гарні та приємні артматеріали, цікаві розмальовки, дивні завдання – це те, що спровокує прояв вітального інтелекту дитини та зможе дати наснагу жити.
5. Пропонуйте дитині вибір, нехай обирає колір, папірець, де сісти: такі не складні вибори дадуть можливість мозку працювувати в трагічній ситуації, повертаючи їй життя. Хоча це, звісно, і штучні методи, але інші в такій ситуацї важно знайти.
6. Тактильний контакт, ігри заколисування та загойдування, ритмічні дії під час вправ дають рефлексивне заспокоєння.
7. Розмовляйте з дитиною її мовою, щоб вона не відчувала дискомфорту.
8. Довготривалі обійми, якщо дитина цього хоче, – нормально при такій ситуції, але без потреби не чіпайте дитину, якщо вона тримає дистанцію. Скорочуйте її за допомогою гри та аркуша паперу, спільного малювання, створення спільних доробок, читання разом книги.
9. Не робіть вигляду, що все добре. Якщо дитина хоче розповідати про батьків та трагедію, це треба приймати як довіру. Якщо дитина здатна проявляти емоції – це добре. Але вони мають бути керовані, якщо є неконтрольовані емоції, дитина вам каже, що бачить батьків зараз, або емоції відсутні, терміново повідомляйте лікаря. Гострий період трагедї – 6 тижнів, тому вони особливо важливі.
10. Пропонуйте досить спокійні і не надмірно збуджувальні методи арттерапії. Наприклад, аплікацї, колажі добре з цим впораються. Питайте, що будемо робити, що хочеш сьогодні зі мною зробити, і пропонуйте різні варіани.

Пам’ятайте: арттерапевт з фарбами, різними артматеріалами – це символ життя для дитини.
Якщо будуть труднощі, чекаю в особистих діалогах, спробуємо зробити, що зможемо.

Усі війни колись закінчуються і цим дітям крокувати в майбутнє, а забути таке вже неможливо. Нехай Господь висушить їхні сльози та залікує маленьке Серденько.

Вікторія Назаревич @2022

Арт-терапия
Из книги: «Я АРТ»
Арт-терапия
Арт-терапия
Арт-терапия / Психологический инструментарий и инвентарь
0
    0
    Корзина
    Корзина пуста
      Calculate Shipping
      Apply Coupon