Філософська казка про дівчинку

В одному місті N жила дівчинка А. Дівчинка росла, росла та виросла. А ще вона зрозуміла багато речей для себе самої. Наприклад, коли вона робила щось хороше чи погане, то доля її нагороджувала чи карала за це хороше чи погане. Нагрубіла – нежить. Вибачилася – одужала. Допомогла та розвеселила народ – виграла приз у лотерею. Вона виросла, а знаки лишилися. Якось захотіла перестати їсти і пити, полежала три дні, набридло – і потім уже заздалегідь знала, але три місяці хворіла на болісну хворобу. Витерпіла. Помучила равличок на спекотному сонці, та потім все ж кинула її у водойму жити. Знала що буде. Дооолго хворіла на межі життя та смерті. Вижила. Тепер равликів не мучить. Ну і багато таких моментів… Щоправда дівчинка все це з коханням сприймала і із захопленням. Іноді дівчинка усвідомлювала, що має якісь властивості і вирішила піти познайомитися з екстрасенсами. Захотіла. І почала знайомитися. Від друзів – знайомих – людей дізнаватись де такі є щоб на безпечному рівні з ними поспілкуватися. Наприклад, вона познайомилася з одним Вчителем. Він її фотографії не бачив, але коли обумовлений час вона стояла на площі, він просто підійшов ззаду і поплескав її по плечу. Дівчинка була приголомшена як це він саме її вирахував. Іншим разом познайомилася вона з людиною, яка навчила її бути рішучою, не хворіти, дотиком рук знімав головний біль… Усі ці зміни помічали її близькі і дівчинка була рада, що вони радіють за неї. Дівчинка вирішила, що головне – це радувати близьких своїми успіхами, настроєм, здоров’ям. А якщо це не помічається – то це особисто її. Тому в душі дівчинка дозволяла собі плакати, стогнати, горіти у вогні, розчленовуватися на частини, літати, мріяти… Дівчинка помічала, що якщо вона певний період відчуває щось, то потім це збільшує в ній силу, удачу, приваблює сприятливий хід. справ і розцінювала це як своєрідну плату, тільки не грошима, а натурою. Перед відповідальними іспитами вона навіть навпаки стала викликати в собі такі статки, щоб безпечно “постраждати” – сплатити, а потім йти світлою смугою життя. Якось дівчинка познайомилася ще з однією загадковою людиною. Чоловік цей почаклував і в дівчинки стало ще менше внутрішнього болю. Але дівчинка напівмала: коли я не хворію, батьки бачать це і радіють. Коли я показую позитив, батьки та оточуючі радіють. А коли зник мій внутрішній біль, то крім мене ніхто цього не бачить і не порадіє… То навіщо я це зробила, якщо ніхто від цього не радіє? Якщо близькі не радіють, значить, цього робити не треба було? І дівчинці стало сумно… Тоді дівчинка подумала, що, напевно, хворіла її душа, а тепер вона вільна і може зайнятися якоюсь цікавою справою. Мамо, дивись, у мене є душа і їй хочеться зайнятися творчістю! – захоплено сказала дівчинка, але мама була не в настрої і чомусь сказала: Та нема в тебе ніякої душі! Але в дівчинки щось було… Спочатку їй стало сумно… Потім вона розсміялася і пошкодувала маму, бо дуже любила свою маму, напевно, аж до самозречення, а та ж насправді дуже любила дівчинку, просто не завжди вміла грамотно висловлювати свої думки. А дівчинка в думках обійняла маму і надіслала їй енергію кохання. І їй стало добре та затишно. Тому що вона так звикла. Вона знову відчула себе потрібною та сильною. І їй стало страшно що якщо її хтось захоче позбавити якогось болю, який сприймається тільки дівчинкою, але не оточуючими, то вона відчує себе знову сумно-сумно тому що ця дія не сприйметься оточуючими радісно… Іноді їй здавалося, що вона, можливо, могла б взяти на себе біль і муки на кшталт розп’яття Христа, на порятунок народу, але не може собі дозволити такої розкоші, тому що це виллється назовні, її близькі побачать її об’єктивні страждання на кшталт хвороб і болчок і т.д. і страждатимуть, а це неприпустимо. Іноді коли біль ставав майже нестерпним, дівчинка, боячись за здоров’я (об’єктивне відображенням болю та прикрощі близьких), йшла до психолога, де малювала і ліпила з пластиліну, віддавала вироби і тим самим позбавлялася небезпечної концентрації, яка може нашкодити здоров’ю. Так дівчинка продовжувала жити і відчувати зв’язок із чимось. Вона дуже пишалася цим. І взагалі вона почувала себе цілком щасливо. Просто вона вирішила, що за деякі здібності вона платить якусь ціну і ні про що не шкодувала. Коли дівчинці було дуже боляче всередині, то вона читала книжки про злодіїв у законі, агентів спецслужб та служб безпеки, книжки серії “Школа спецназу”, книжки з біоенергетики. Дівчинка вже стала дорослою жінкою, але дівчинка їй потрібна була для отримання радості… Дозвіл на якісь вчинки ця жінка радувала і плекала маленьку дівчинку, яка відповідала їй реалізацією цих вчинків, і ця радість надавала сил цій жінці. Іноді, як і раніше, наче рвалися сльози, вогонь і крик, але оскільки оточуючі цього не бачили, то… кому до цього діло?

Підпишіться на розсилку

Тільки найкращі пропозиції, цікаві новини компанії, корисні нововведення та ніякого спаму!

0
    0
    Кошик
    Кошик порожній