Це цитата повідомлення Юля_Хроменкова Оригінальне повідомлення
В В В В В У сучасній психології роль ляльок розглядається в різних аспектах. Ляльки є атрибутом дитинства, дитячої культури. Так, ляльки мають особливе значення для емоційного та морального розвитку дітей. Дитина переживає зі своєю лялькою події власного та чужого життя в емоційних та моральних проявах, доступних його розумінню. Лялька або м’яка іграшка – замінник реального друга, який все розуміє і не пам’ятає зла. Тому потреба в такій іграшці виникає у більшості дітей, іноді вона зберігається і у підлітків, і не лише у дівчаток, а й у хлопчиків.
Лялька для людини в дитинстві не обов’язково «дочка» або «синок», вона — партнер у спілкуванні у всіх його проявах. Роль ляльки полягає у діалозі, у якому відбувається «заміна» реального контакту з людиною на опосередкований контакт через ляльку. З лялькою дитина швидше і легше опановує навички спілкування (з іграшкою легше розмовляти); сьогодні ляльками лікують заїкуватість, напрацьовують моторику пензля, «рукою вчать голову».
Лялькова терапія— це метод лікування за допомогою ляльок. Можливості лялькотерапії дозволяють вирішити різні важливі корекційні завдання, наприклад: розширення репертуару самовираження дитини, досягнення емоційної стійкості та саморегуляції, корекція відносин у системі дитина — здавна вірили, що лялька має таємничу містичну силу, і надприродними можливостями. Вони використовували ляльки в обрядах вигнання хвороб. Наприклад, у Японії є відомий обряд, під час якого на ляльку «скидають» недуги її хворого власника. Після цього ляльку садять у паперовий кораблик і пускають у плавання. Згодом кораблик розмокає, і лялька разом із усіма хворобами людини тоне. Аналогічні обряди мають народи Росії. Існує легенда про те, що одного разу взимку в селянській сім’ї, яка жила в лісовій хаті, захворіла дитина. Хлопчик згасав і все питав, коли настане літо. Батько, щоб полегшити страждання сина, вирізав із сосни птахів та розвішив їх по хаті. Син побачив їх, попросив їсти і почав одужувати.
Ляльки можуть багато – і вчити, і лікувати, але тільки якщо потрапляють у добрі руки. З’явився цілий самостійний напрямок – лялькотерапія. Витоки цього напряму можна знайти в психодрамі Морено. У 1940 Якоб Леві Морено заснував в США Інститут соціометрії та психодрами. Він вирішив відтворювати в умовах клініки ті самі ситуації, які найбільше травмували його пацієнтів, і для цього створив спеціальний лікувальний театр, який назвав психодрамою. Лікарі разом із хворими та їхніми родичами писали досить прості сценарії та спільними зусиллями ставили виставу. Зал для глядачів теж складався з хворих, родичів та лікувального персоналу.
Цей метод часом давав дуже хороші результати. У Морено з’явилися послідовники у різних країнах, особливо у Європі. Поступово виділилася особлива самостійна гілка – лялькотерапія. Нині її практикують у багатьох країнах: у Німеччині, Англії, Нідерландах, у Франції. У нашій країні ні психодрамою, ні, тим паче лялькотерапією, донедавна не займався ніхто, оскільки це вважалося буржуазним напрямом у науці. Зрештою, у 1990 році дві чудові жінки Ірина Яківна Медведєва та Тетяна Львівна Шишова розробили метод лікування дітей невротиків, який назвали драматичною психоелевацією.
Методика драматичної психоелевації – це комплексний вплив на дітей – невротиків за допомогою різноманітних театральних прийомів: етюдів, ігор, спеціально заданих ситуацій.
Один із головних принципів – не лікування окремого симптому або набору симптомів, а спроба проникнути глибше, заглянути в душу дитини, зрозуміти, чим же викликані ці симптоми, де «поломка», що даній конкретній дитині заважає жити? Цю «поломку» автори назвали патологічною домінантою.
В Методика дозволяє працювати з дітьми різного віку: від чотирьох до Арт-терапія – основи лялькотерапії В чотирнадцяти.
Робота з ляльками розпочинається вже на етапі діагностики. Перед дитиною розкладають ляльки: Ведмідь, кролик, вовк, хлопчик, чоловік, жінка, дівчинка, малюк, баба-яга, клоун, незрозуміла фігура з очима.
Дитині пропонується вибрати ляльку, що сподобалася, взяти її і зайти з нею за ширму. Вже сам вибір іграшки може багато про що розповісти. Якщо дитина вибирає зайчика, можна запідозрити в нього страхи, особливо якщо він про них не говорить. Якщо вибирає вовка-можна припустити прояв агресивності, незрозумілу фігуру з очима часто вибирають розгальмовані психопати. Коли вибір зроблено, з лялькою на ширмі розгортається діалог. Можна порекомендувати приблизний список питань:
Ти хто?
Якщо вибрано тварину:
Лікування за цією методикою складається з двох етапів. Перший етап умовно називається « Лікувальні етюди » і триває майже три тижні, протягом яких проходять вісім занять. Велика увага приділяється роботі будинку, де діти разом із батьками репетирують ті сценки, які їм задають терапевти. Хоча робота проводиться в групі, діти вже з другого заняття отримують індивідуальні завдання, тобто йдуть за індивідуальною програмою.
У