Дивлюся на гілку, і фантазія грає,
Ворушитися… хоч вітру немає.
А може… це Ангел відлітає?
Від тих людей, де Віри немає.
Ні Віри, що завтра буде краще,
Адже, ти сам не хочеш Світ змінювати.
А він не чекає… і знову відлітає…
Щоб у Вірі повернутися до нас знову.
Від тих людей… що їх сумніви мучать,
Що життя одне, прожити б якось.
І від людей, що самі злістю душать,
Навколо себе створивши пустельний морок.
Ой, щось капнуло… а Ангели чують,
Сльозою омив … хоча дощу то немає,
Фантазія чи ні…. але я то – ВІРЮ.
Нехай усі кричать, що це повне марення.
© Copyright: Аврора Світом 2016