Тимчасова істина

Тимчасова істина

 

Ця історія відбулася п’ять із половиною тисяч років тому, у Стародавньому Єгипті, ще до створення всім нам відомих пірамід.

І була настільки цікавою та загадковою, що ховалася стародавніми донині, щоб не розкрити Велику таємницю.

Сталася вона з одним юнаком, який постійно лаяв життя і невпинно повторював: «Час минає даремно».

Того дня він, як завжди, блукав по пустелі, розмірковуючи про тлінність буття, і раптом побачив дівчину. Вона була наділена такою чарівною красою, що він не зміг пройти повз, не заговоривши з нею.

– Добридень! – привітався наш герой, і не зміг стримати усмішки, до чого вона була прекрасна.

– Добридень! – Відповіла вона йому. – Від чого ти, такий сумний ішов?

– Я міркував про тлінність буття, про безглуздість життя, про те, що час минає даремно.

– Ні, час не минає даремно. – відповіла йому дівчина. Але він невпинно продовжував наполягати на своєму.

– Стривай, у мене є для тебе незвичайний подарунок. – І вона простягла йому горщик, який тримала в руках, і сказала, – зазирни в нього, зазирни на саме дно. Що ти там бачиш?

Хлопець заглянув у горщик і побачив єдину фразу, що знаходилася на дні: «Час минає даремно».

– Знаєш, кожен бачить те, у що вірить.

– І що ж у ньому бачиш ти? – поцікавився юнак.

– Я бачу фразу: «Вбити час неможливо, воно вічне, але можна вбити можливість, не використовуючи час за призначенням».

Після цього хлопець замислився над тим, щоб змінити своє ставлення до часу, своїх вчинків та можливостей.

Це була проста істина, яку відкрили для нас два юні обдарування, дуже багато років тому. Є люди, котрі мають достатньо часу – не втрачаючи можливостей. А є ті, яких час оминає стороною, від того, що вони використовують його не за призначенням.

Ми – те, у що віримо!

 

Матухно Єлизавета 2020 ©

 

 

 

Арт-бібліотерапія / Філософія життя
Из книги: «Я АРТ»
Філософія життя
Поради психолога / Філософія життя
Арт-бібліотерапія / Психологічний інструментарій та інвентар
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній