Жив у світі старець і не мав лиха. Він допомагав людям мудрими порадами, маючи безцінний досвід і освіченість мислення.
Народ з’їжджався з усього світу і говорили лише одне: Ми вдячні!
Яких тільки легенд не чули про доброго і таємничого старця, його силу та мудрість. Сам він розповідав лише одне, про чарівну амфору, яка дісталася йому від його матері, і випромінювала впевненість, силу та любов.
Але одного злощасного дня до мудреця прийшла біда, в його будинок постукала зла відьма, яка заздрила тій енергії, що проповідник ніс у світ. І зі словами: «Немає на землі більше сил, ніж моя», – розбила посудину.
Старий не знав, що тепер робити. Його поради приносили лихо і розбрат у будинки людей, а згодом у їхніх душах оселилася ненависть і злість. І здавалося нічого не могло цього змінити, до того моменту поки в ті ж двері, просячи поради, не постукала прекрасна дитина. Це була мила дівчина зі світлим волоссям і в білій повітряній сукні.
– Я більше не допомагаю і не вчу, мої поради несуть людям горе, – відповів наш мудрий учитель, просячи дівчину йти.
– Ви найкращий про кого я знаю і чула. Мені потрібна допомога і допомогти можете лише ви. Я у цьому впевнена, я впевнена у вашій силі.
Старець усміхнувся і запросив молоду особу до хати. Запропонувавши дівчині чаю – відлучився.
Коли він повернувся дівчини не було, а на комоді стояла та сама амфора. Чарівна та красива.
Тоді до мудреця прийшло осяяння справа була не в амфорі, а у вірі та впевненості у своїх силах, знаннях, і звичайно ж, вічної любові наших рідних та близьких.
Сила перемоги – у перемозі над власними тривогами, невпевненістю та дріб’язковістю.