«Не хочу – але треба», або Як вижити

«Не хочу – але треба», або Як вижити

 

 

“Робити, що не хочу”, або договір із собою – одне з головних завдань зрілості. А при цьому отримувати задоволення – одне з головних завдань мудрості!

Статистично нам доводиться більше 69% часу робити те, що не хочеться. Цьому нас навчають із самого дитинства, формуючи волю і витримку до життя, мужність гідно переносити її випробування. Довго думаючи про цей важливий феномен, дійшла висновку: якщо можна його описати однією фразою, то це буде так – немає слова “не хочу”, є слово “треба”. Це фраза, яка з дитинства супроводжувала і мій виховний процес.

Розмірковуючи над цим «треба», часто вирішуючи цей запит як психолог, та й у моєму житті в мене цього «треба» більше, ніж треба, вирішила дослідити, як люди досі вижили в такому насильстві над собою, вічному проживанні життя в системне почуття обов’язку, обов’язків, важливо-непотрібних справах. Де ж таємниця виживання?

Давайте розглянемо аргументи:

1. Так, коли зробимо непотрібну, але важливу роботу, у нас виникає надзвичайне почуття легкості, майже порівнянне з наркотичною дозою. Тому деякі навантажують себе, щоб потім отримувати радість від визволення. Потреба у дозі зростає, з нею зростають і справи. Ефект емоційного виснаження неминучий. І що ж робити? Треба вантажити себе завданнями, що неминуче призводять до супер-мети — гадаю, це правильно. Що робити дарма, нехай краще буде надзавдання, якщо це все ж таки треба.

2. “Роблю, щоб отримати схвалення” – одна з найпопулярніших причин мега-непотрібностей у житті. Це щоб стати гарним. Все зроблю, і всі скажуть, що я добрий. Це можна побачити у молодих дружин з дітьми, які просто вбиваються, щоб усе було ідеально, аби тільки помітили, яка вона молодець та розумниця. І, як правило, всі сприймають це як належне та не помічають. Тоді вона ще тортик заспіє, коли малюки сплять, і знову не помічають. І тоді, що залишається, просто хворіти, щоб подбати про себе. Такий психосоматичний протест дуже популярний. І тут один варіант – хвалити самого себе. Зробив щось, що не хотілося — хвали так, наче ти хотів, щоб тебе оцінили значущі люди.

3. Варіант номер три – арт-терапевтичний. Швидко зробив, що треба, в цьому надихнувся чим міг. Механічна робота – думай, фантазуй, співай, підбирай риму. Непотрібне спілкування – отримуй досвід. Зайві знання – шукай аналогії. Загалом розважай себе, як можеш, у цій непотрібності і в усьому, що робиш. А потім біжи творити і творити себе та своє.

Коротше, треба використовувати будь-яке «треба», як напередодні «хочу». Якщо ми навчимося з «треба» робити ґрунт для свого «хочу», ми точно будемо щасливі у будь-якій реальності життя. Наповнювати будь-яке непотрібне діяння своїми бажаннями це пік мистецтва життя. Тож давайте будемо творити своє життя своїми фарбами бажань.
Це лише одна розкрита думка з цієї теми, але «треба» ж колись починати.

@Вікторія Назаревич 2020

 

 

Поради психолога
Из книги: «Я АРТ»
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній