Невичерпний ресурс, що черпається – трохи про емоційне вигоряння

Невичерпний ресурс, що черпається – трохи про емоційне вигоряння

Емоційне вигоряння можна порівняти з порожньою криницею. І начебто все добре – і є місце, де б’ють невичерпні джерела з-під землі, і достатня глибина, щоб накопичити воду для всіх потреб, але щось відбувається, і вода зникає, і всі довкола починають відчувати дефіцит ресурсів. І звичайно, це відбувається плавно, поступово та часто непомітно. Давайте подумаємо, що може призвести нас до виснаження нашого внутрішнього колодязя. Оскільки людина – частина природи, все фізичні механізми природи йому знайомі неминуче властиві. Тобто логіка така сама: аналіз можна проводити, спираючись на механіку біогенезу. Факторів емоційного вигоряння у нас два: це або дефіцит зовнішніх ресурсів, або внутрішніх. Проведемо аналогію з природою: якщо довга посуха і немає нових надходжень у ґрунтові води, колодязь дрібніє, але потихеньку наповнюється глибшими джерелами з-під землі. Їх достатньо, щоб він не висох, але води вдосталь немає. Так і людина може досить довго та самозбережно функціонувати на своїх ресурсах, але при цьому не зможе ресурсувати інших та ділитися енергією та силами. Нам у нашій природі треба наповнюватись зовнішніми багатими ресурсами. Колодязі потрібні дощі, і тоді він із ґрунтових вод відфільтрує свіжу воду і в достатній кількості, змішає її з водою з підземних джерел і буде повноводним. Людині потрібні нові ідеї та враження, приємні емоції та натхненні події, і тоді вона ніби оновлюється у нових потоках життя.

Так ось, проходячи через цю метафору, екстраполюємо її в реальність людського життя.

У нас емоційне вигоряння буває з двох основних причин:

    1. Коли ми втрачаємо контакт зі своїми внутрішніми джерелами наповнення енергією, ми виснажуємось. Які це внутрішні джерела, до яких потрібно пригорнутись, щоб не виснажитися в реаліях життя? Насамперед, це інтерес. Інтерес – це рушійна сила всім видів активності. Якщо нам цікаво – ми хочемо. До того ж хочемо все: жити, змінюватися, любити, вчитися, перемагати, терпіти. А от якщо постійно активувати в зоні «треба», то ресурсів надовго не вистачає. Це символічний насильство над своєю природою творця. Тому тут у повному обсязі набуває значення аксіома – роби те, що цікаво, і не вигорятимеш. А от якщо не цікаво, варіантів лише два: або шукати те, що цікаво, або зробити свою діяльність цікавою.
    2. Коли ми не відчуваємо ритму. У кожного з нас свій унікальний та непередбачуваний ритм активності та спокою. І якщо ми зусилля починаємо себе вичерпувати, то вигоряння – неминучість. І ціль цього процесу – нас просто зберегти. Зберегти, щоб просто дати можливість вижити. І тут треба навчитися собі довіряти повною мірою. Якщо втома набуває якість хронічної і сон, і зміна діяльності не дають можливості відновити бажання жити і творити, треба бити в гонг самозбереження та брати тайм-аут для реабілітації себе від виснаження. І творча відпустка байдикування – якраз.

Як же творчість може допомогти накачати себе силами та енергією вітальності, коли настало виснаження?

Декілька тез, як же творити при виснаженні та емоційному вигоранні:

    1. Творити на природі. Природа – це ресурс, що ми вбираємо на молекулярному рівні, несвідомо і безконтрольно, але завжди результативно.
    2. Творити без певного наміру, тобто безглуздо. Створювати щось заради процесу, а чи не результату.
    3. Творити натхненно. Вибирати ті методи творчої саморегуляції, які надихають, а не ґвалтувати себе творчими актами, бо так треба.

Отже, розгляньмо приклади творчої саморегуляції при емоційному вигоранні:

    1. Глина, як пластичний регулятор. Можна брати шматки гончарної глини та ліпити безформні фігурки або просто місити доти, доки є бажання.
    2. Або ще варіант із глиною – створювати унікальні етнічні намистини. Чим простішим буде процес, тим більше користі отримаємо.
    3. Креативне збирання – незвичайний та досить цікавий метод відновлення після емоційного чи будь-якого іншого виду вигоряння. Можна ходити і шукати щось креативне, що вас надихне. Це можуть бути хоч рекламні листівки, листя дерев або витвори мистецтва. Інстинктивний пошук дає поштовх для запуску двигуна наших бажань.
    4. Творче споглядання – метод, звичайно, пасивний, але тільки на вигляд. Згадайте дитинство, коли ми, вдивляючись у хмари, вигадували історії чи образи. При емоційному вигорянні саме час це повернути, і дати фантазії, що втомилася, шанс пограти з неіснуючою реальністю.
    5. Виставки, музеї, театри, концерти – це теж незамінні джерела свіжої енергії, в них ми ніби поринаємо у творчу енергію автора і пливемо в його екстатичному переживанні творчого початку. І нехай не все нам подобається і не все готові прийняти, але сам факт прийняття нового дає певне перезавантаження при вигорінні.

Політ бажань, фантазій, ідей, думок, планів – це невичерпна криниця життєвої сили та самовдосконалення. І тільки від нас залежить, як ми будемо реалізовувати цей ресурс, посланий Богом для цього матеріального та відчутного життя.

©Вікторія Назаревич

 

Поради психолога
Из книги: «Я АРТ»
Кольротерапія / Поради психолога
Поради психолога
Арт-терапія / Поради психолога
Поради психолога / Психологічний інструментарій та інвентар
Поради психолога
0
    0
    Кошик
    Кошик порожній