Ці фантастичні істоти в китайській міфології уособлювали чоловіче начало, першоелемент ян, разом із феніксом, що втілює жіночий початок, першоелемент інь. Зображення дракона було символом імператора, а фенікса — імператриці. У Китаї дракон є одним із символів початку ян, що втілює світло та активність. Загалом він постає як уособлення сили та величі. Ієрогліф, що означає дракона, також передає поняття енергії, сили, розуму. Китайський дракон — лунь зображувався з рогами, пазурами та лускою, з рядом гострих шпильок на хребті. Він має характеристики божества і є одним з чотирьох магічних тварин. В «Іцзіні» дракон постає як уособлення мудреця; Подібним чином в одному з історичних праць Лао-цзи порівнюється з драконом, бо він невразливий у суперечці та мудрість його невичерпна. Дракон стає символом імператора: імператорський трон називається троном дракона, обличчя імператора – дракона. У уявленнях древніх китайців дракон пов’язують із благодійним дощем, і асоціативний ряд дракон/блискавка/дощ/родючість дуже типовий їм. “Земля з’єднується з драконом” – так зазвичай говорять про дощ. Дракон відіграє важливу роль як посередник між двома світами – земним та небесним; небесний дракон тримає на своєму хребті палац богів, щоб не дати їм впасти на землю.
У середньовічній алхімії — першоматерія (або інакше світова субстанція) позначалася найдавнішим алхімічним символом — змією-драконом, що кусає себе за хвіст і називається уроборосом (“пожирач хвоста”). Зображення уроборосу супроводжували підписом “Все у Єдиному чи Єдине у всьому”. А Творіння називали круговим (circulare) чи колесом (rota). У Середньовіччі, при зображенні дракона “запозичували” різні частини тіла у різних тварин, і, подібно до сфінкса, дракон був символом єднання чотирьох стихій.
У більшості легенд дракон постає як уособлення первісного зла, перемога над яким є найвищим досягненням героя; строго кажучи, дракона, що тільки переміг, стає героєм. В індоєвропейській традиції загалом переможцями дракона стають персонажі, пов’язані з солярною символікою (Мітра, Зігфрід, Геракл, Ясон, Гор або Аполлон), що є відображенням основного міфу боротьби сонячного (або небесного) божества з хтонічним істотою. У рамках християнської міфології в аналогічній якості виступають святий Георгій та архангел Михайло. На Русі образ Змія Горинич виник, як породження темних сил, породження пекла.
У притчі Чжуан-цзи, яку наводить Борхес, розповідається про людину, яка протягом трьох років навчалася вбивати драконів, проте згодом не мала нагоди застосувати своє мистецтво на практиці.